8.Що стоїть за поняттям “потенційний випуск” національного продукту?

Поняття „потенційний випуск нац.продукту” хар-зує потенційно можливий обсяг продукції, більше якого країна не може отримати, незважаючи на будь-які коливання цін і за умов повного використання усіх наявних ресурсів. На графіку він являє собою вертикальну пряму у системі координат (Р, У), де Р – ціна(-и) ресурсу(-ів), У – обсяг продукції.

9.Які визначальні ознаки економічних циклів 70-80-х років хх ст. Ви можете назвати? Визначте причини і наслідки змін, що відбулися.

До середини 1970-х років кейнсіанська концепція домінувала в поясненні макроек. коливань. Але досвід показав значні недоліки попереднього кейнсіанського аналізу, зокрема явище одночасної інфляції та безробіття. Ця так звана стагфляція, ймовірно, була пов’язана з потрясіннями у пропозиції економіці енергоносіїв, що спричинили шалене підвищення цін на нафту та світовий спад продуктивності. Потрясінням на стороні пропозиції відводилося другорядне місце в кейнсіанській концепції та практиці макроек. аналізу. Більше того, загальноприйнята макроек. політика, що базувалася на існуючій теорії, не була в змозі розв’язати нові ек. проблеми. Навпаки, монетарна та фіскальна політики, здавалося б, навіть погіршували становище в багатьох країнах, начебто включаючи в себе очікування високих цін та підвищення зарплат з боку приватного сектору. І все це відбувалося, незважаючи на задекларований урядами та центральними банками курс на підтримання низької інфляції.

Найуспішніше подолання кризових явищ в економіці може бути досягнуто поєднання макроек. та мікроек. методів антикризового управління. Це на тлі світової ек. кризи 1990-х років демонструвала динаміка господарства США. Саме там ще наприкінці 1970-х років на основі підрахунків америк. Ек. Артура Лаффера, за якими збільшення податків має межу зростання доходів для наповнення бюджету, була розроблена антициклічна антикризова економічна політика, що у подальшому набула назву «рейганоміка». Вже на початку 80-х років ХХ ст. в американській економіці було значно послаблено податковий тиск. США свідомо пішли на великий зовнішній борг, спрямувавши запозичені інвестиції в найбільш інноваційні галузі економіки. Після «нафтової» кризи 1973 р. у Західній Європі практично не було створено нових робочих місць, водночас у США за цей період їх з’явилося близько 40 млн, хоча населення там на третину менше. Якщо в період «ек. буму»1950–60-х років відсоток безробітних у Європі був нижчий, ніж у США, то в середині 90-х років він в 2 р. зріс. Хоча в останні роки в США теж спостер. кризові явища.

За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Хвиля зливань та поглинень капіталів захопила гос­подарство всіх розвинутих капіталістичних країн. В США витрати на ці цілі виросли з 12 млрд. дол. в 1975 р. до 250 млрд. в 1986 р.

Причини криз криються в самій природі капіталістичного господарства, тому що, по-перше, працівник в нім є простим спосіб виробництва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно в цілому неорганізовано. Охоплюючи всі сфери господарства, промислова криза ніколи не настає раптово, йому завжди передує особливий стан промисловості і торгівлі, і симптоми цієї лихоманки настільки характерні, що промислову кризу можна передбачати.