Висновки

Після більшовицького перевороту у листопаді 1917 року Скоропадський визнав зверхність наказів Центральної Ради і виконував накази командувача Українського фронту генерала-полковника Дмитра Щербачова що у свою чергу підпорядковувався Генеральному Секретаріату.

У листопаді 1917 року збільшовичений 2-й гвардійський корпус на чолі з Євгенією Бош рушив на Київ для розгону української влади. Скоропадський, отримав наказ Петлюри та Щербачова: розігнати заколотників. Оскільки збільшовичені частини мали низький рівень дисципліни, то ліквідація їхнього наступу відбулася без значного кровопролиття. Зокрема, під Вінницею заколотників зустрів Український стрілецький дивізіон Скоропадського. Частини червоних майже без бою були миттєво розброєні, повантажені до ешелонів і відіслані до Росії.

29 квітня 1918 року у Києві Всеукраїнський з'їзд хліборобів одностайно закликав проголосити Гетьманом України Павла Скоропадського. Центральну Раду було розігнано німцями, натомість, одразу ж було проголошено про утворення Української Держави на чолі з Гетьманом, який взяв на себе повноваження для управління краєм.(3.с.170-172.)

Список використаної літератури:

1. Олександр Реєнт. Павло Скоропадський. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. — С.304.

2. Оот-Скоропадська О., Гай-Нижник П. Павло Скоропадський: коротка хроніка життя // Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. — Київ; — Філадельфія, 2000. — С.320.

3. Лановик Б. Д., Матейко Р.М,, Матисякевич З. М. Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б. Д. Лановик. — 2-ге вид., перероб. — К.: Товариство «Знання», КОО, 2002. — С.574.

4. Дмитро Лиховій, Леся Шовкун. Останній притулок останнього гетьмана // Україна молода, 2011. – С.230.