93.Вплив ауд.Ризику та його складових на ауд.Процес

Ауд. ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено ауд. висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових частини: -властивий ризик (ВР); -ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування внутр контролю (РК), це: -ризик неефективності системи внутр контролю (РВК);ризик неефективності системи БОу (РСО);ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):ризик аналітичних процедур (РАП);ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД). Властивий ризик — це здатність залишку на певному бух. рахунку або у певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутр контролю п-ва. Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор визначає такі фактори:а) на рівні фінансової звітності:освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;чесність керів-ництва; компетентність керівництва за певний період, тому що некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінан-сових звітів п-ва;неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин,;характер діяльності п-ва

б) на рівні показників фін звітів і категорій операцій:показники фін звітів, на які можуть вплинути перекручення.

94.Методика регулювання аудитором загального ауд. Ризику.

Ауд. ризик являє собою можливість того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка містить суттєву недостовірну інформацію і тим самим будуть введені в оману користувачі цієї звітності. Згідно МСА 200 « МЕТА ТА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ АУДИТУ ФІН ЗВІТІВ» Аудитор отримує та оцінює ауд докази для одержання обгрунтованої впевненості в тому, чи відображають фінансові звіти справедливо і достовірно (або чи подають достовірно, у всіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності. Концепція обґрунтованої впевненості визнає, що існує ризик невідповідності ауд думки. Ризик того, що аудитор висловить невідповідну ауд думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені, відомий як "ауд. ризик4". Визначення величини ауд. ризику є важливим для аудитора. Разом з тим у світі не існує загальноприйнятої методики його визначення, як не існує і науково обґрунтованих підходів до його оцінки. Аудитори використовують два основних методи оцінки ауд. ризику: оціночний (експертний, інтуїтивний); кількісний. За першим методом аудитор шляхом виконання окремих процедур оцінює його складові оцінками “низький” — “високий”. Потім залежно від комбінацій складових оцінок визначається загальна оцінка ауд. ризику. Другий метод передбачає оцінку як складових ауд. ризику, так і його загального рівня в діапазоні від 0 до 1, або від 0 до 100 % за формулою (факторною моделлю): де АР — загальний ризик аудиту; ВР — властивий ризик; РК — ризик контролю; РН — ризик невиявлення. Наведена модель є простою, але вона дозволяє зрозуміти суть ауд. ризику. Разом з тим визначити цю величину за допомогою даної моделі досить складно. Найчастіше аудитори встановлюють спочатку величину ауд. ризику (АР), потім визначають величину властивого ризику і ризику контролю, для того щоб визначити прийнятну величину ризику невиявлення і спланувати необхідні ауд процедури. Незважаючи на те, що можуть зустрітись ситуації, за яких ВР = 0 або РК = 0, аудитор не може відмовитись від проведення ауд процедур, хоча за формулою АР в обох випадках теж буде дорівнювати нулю.

Аудиторові слід планувати та виконувати ауд перевірку для зменшення ауд. ризику до прийнятно низького рівня, який узгоджується з метою перевірки. Аудитор зменшує ауд. ризик шляхом розробки та виконання ауд процедур для отримання достатніх та відповідних ауд доказів, щоби бути в змозі формулювати обґрунтовані висновки, на яких базуватиметься ауд думка.