3. Поняття аудиту в законодавстві України.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит – перевірка даних БО і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) БО або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), ауди фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення.

4. Термін «аудит» в сучасній економічній лексиці.

У сучасній економіці поняття «аудит» яке використовується часто й різноманітно. І якщо до фінансового аудиту ми звикли, то тепер, коли ми чуємо про екологічний аудит, аудіюванні цінностей, аудиті якості управління, повідомлення про необхідність аудиту інтелектуальної власності, аудіювання медичного обслуговування, і навіть як новина останнього часу - про пожежний аудиті - у нас виникає подив: в якій категорії тепер повинен розглядатися аудит. Якщо розглядати поверхнево відмінності між названими підходами до аудиту, то визначається деяка технологічна послідовність. Можна стверджувати, що при різноманітності контрольних методів в ревізії достовірності різних процесів і знань вони тільки умовно пов'язані з концепцією традиційного аудиту, а наочна корисність трансформування підходів аудіювання може викликати сумніви. Проте варто зізнатися, що традиційні методи - «оцінка», «перевірка правильності дії», «достовірність» звітності (в самому широкому сенсі цього слова, а не тільки фінансовому) - можуть проектуватися на різні економічні та соціальні процеси. Відповідь на це питання треба шукати виходячи з раціональності самого явища аудиту, що базується на незалежності суджень і вимозі достовірності. Саме цій раціональністю визначається значення ролі аудиту в широкому суспільному значенні. У розвитку видів аудиту найчастіше використання традиційних контрольних підходів має менше значення, ніж сама ідея. Аудит у специфічній манері допомагає вирішувати існуючі управлінські, соціальні проблеми бізнесу, стаючи універсальним методом. При великій різноманітності і складності цих проблем аудит виправдовує традиційні надії контролю та управління, ревізуючи різноманітні функції п-ва не тільки відповідно логіці організаторського контролю в режимі реального часу перевірки, а й реалізує установчий принцип контрольного суспільства, ілюструючи і прогнозуючи деякі позачасові явища як «втрати» і «мотиви», даючи рекомендації.

5. Коротка історія аудиту.

Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах Стародавнього Світу, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат. У Стародавньому Римі метою обліку був в основному контроль господарської діяльності, сплати податків. Було створено апарат ревізорів і контролерів. Облік мав запобігати збиткам, які виникали внаслідок шахрайства або невміння вести господарство. У Китаї у сьомому столітті до н. е. було запроваджено посаду головного аудитора, обов’язком якого було визначити чесність урядових чиновників. Поштовхом для становлення аудиту став розвиток ринкової економіки. У 1880 в Англії був заснований Інститут присяжних бухгалтерів. Це свідчить, що лише в другій половині 19 ст. професійний бухгалтер увійшов на повних правах до ділового світу. Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено створенням у 1977 р. Міжнародної федерації бухгалтерів, на яку були покладені функції розробки Етичного Кодексу Професійних Бухгалтерів, Міжнародних стандартів аудиту, бюлетенів з аудиту, положень про державний та управлінський облік. В Росії звання аудитора було введено Петром 1, який у військовому статуті до військових чинів відніс і аудитора. Аудитори займались розслідуванням справ, пов’язаних з майновими суперечками. Після 1917 року, з установленням державної власності на основні засоби виробництва, потреба в аудиті у СРСР відпала. Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989рр., коли на рівні міністерств фінансів союзних республік були створені госпрозрахункові контрольно-ревізійні групи і групи інаудиту в силу необхідності контролювати спільні п-ва. Значне просування розвитку аудиту в Україні сталося після розпаду Радянського Союзу у 1991 році.