28.Аудит фінансової звітності та його мета.

МСА 200. Мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концептуальної основи фінансової звітності. Аудит - перевірка даних БО і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) БО або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів. Метою аудиту фінансової звітності є формування аудитором висновку про достовірність фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. Іншими словами, мета аудиту - це підтвердження незалежним експертом, яким є аудитор, достовірності фінансової інформації п-ва, як в цілому, так і щодо окремих її аспектів, а у випадках виникнення розбіжностей - аудитор виступає арбітром. Обов'язковий аудит - підтвердження достовірності і повноти річної і консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, п-в - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ і інших суб'єктів господарювання, звітність яких згідно з законодавством України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, які повністю містяться за рахунок державного бюджету; перевірка фінансового стану засновників банків, п-в з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (окрім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів сумісного інвестування, довірчих товариств і інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Добровільний аудит - на вимогу або за бажанням власників (учасників) і акціонерів п-в будь-якої форми власності і інших користувачів фінансової звітності, зокрема оглядові перевірки. Аудит спеціального призначення - для підтвердження достовірності обліку і відображення в звітності окремих аспектів діяльності п-ва, наприклад, обліку товарно-матеріальних цінностей або розрахунків з дебіторами і кредиторами, правильності розрахунку і сплати податків - податковий аудит. Аудит при реорганізації, ліквідації, банкрутстві п-в - для підтвердження дійсної чистої вартості активів і зобов'язань п-ва.

Аудит платоспроможності і фінансового стану партнерів і клієнтів - для банків при видачі кредитів, для всіх п-в, які бажають переконатися в «надійності» свого потенційного партнера. Міжнародний аудит - для іноземних інвесторів, для виходу на зовн фінансові ринки.

31.Постулати аудиту.

Під постулатом аудиту розуміється певне положення, припущення, твердження,яке приймається без доказів, доки не буде доведено зворотне і використовується для побудови системи стандартів і норм (правил, інструкцій), що регулюють сферу аудиторської діяльності. 1. Звітність повинна бути перевірена. Це означає, що аудитор не може дати висновку, якщо йому не були представлені усі необхідні документи, які відображають істотні аспекти діяльності організації. 2. Не треба передбачати конфлікту між аудитором і адміністрацією. Це означає, що між адміністрацією господарюючого суб'єкта, який перевіряється, та аудитором повинен бути встановлений довірчий контакт, що передбачає взаємну підтримку і допомогу. 3. Фінансова звітність і підтверджуючі її документи не містять неточності і таємниць. Це означає, що за повноту, точність і правильність документації відповідальність несе клієнт, в іншому випадку адміністрація господарюючого суб'єкта свідомо фальсифікує дані не тільки для аудитора, але й для своїх акціонерів. 4. Об'єктивність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутр контролю. Тобто цей постулат означає, що предметом аудиторської перевірки насамперед є система внутр контролю, від стану якої прямо залежать: об'єм передбачуваної аудиторської роботи в даному господарюючому суб'єктові; допустимість заміни суцільних процедур перевірки на вибіркові; терміни проведення аудиторської перевірки. 5. Звітність повинна бути заповнена згідно з стандартами. Це означає, що для застосовності для різних господарюючих суб'єктів одних і тих же ауд процедур повинна бути забезпечена певна стандартизація звітності, всі відхилення від якої повинні бути об'єктом спеціальних ауд досліджень. 6. Ауд перевірка не може бути останньою. Це означає, що після проведення даної аудиторської перевірки через певний час (як правило через рік) буде як мінімум ще одна. Отже, проводячи аудиторську перевірку, аудитор повинен усвідомлювати, що отримані ним дані і зроблені на їх основі висновки можуть бути предметом пильного вивчення при наступній аудй перевірці і не повинні бути поставлені під сумнів. 7. Висновки аудитора залежать тільки від його компетенції. Це означає, що аудитор повинен бути незалежний в своїх висновках і оцінках, що на практиці скрутно, оскільки ауд діяльність - насамперед підприємницька діяльність, і рівень її оплати визначається угодою сторін, при цьому інтереси господарюючого суб'єкта, що перевіряється представляє його виконавча дирекція, яка в окремих випадках не зацікавлена у встановленні істинного становища фінансово-господарської діяльності організації. 8. Професійні обов'язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу. Це означає, що посада, яка займається аудитором в ієрархії аудиторської фірми (помічник аудитора, аудитор, старший аудитор, ведучий аудитор, головний аудитор, директор по загальному аудиту і інші аналогічні посади) повинна прямо залежати від його обов'язків. 9. Звітність повинна бути перевірена. Це означає, що аудитор не може дати висновку, якщо йому не були представлені усі необхідні документи, які відображають істотні аспекти діяльності організації. 10. Висновок аудитора не може дати більше інформації, ніж саме аудиторське дослідження. Це означає, що, по-перше, не можна повністю покладатися тільки на аудиторський висновок, не знаючи аудиторського дослідження; по-друге, навіть в самому ауд дослідженні неминуче містяться помилки через присутність певного ступеню аудиторського ризику.