8.Кобзарство, думи та їх види.
КОБЗАР (бандурист)-український народний співець і музикант, який виконує думи, пісні та інші твори,супроводжуючи їх грою на кобзі чи бандурі.
. У своїх творах кобзарі висловлювали надії та сподівання трудящого люду, в першу чергу селянства, на щастя,правду і волю, в найтяжчі дія Батьківщині часи надихали її синів на боротьбу засоціальне й національне визволення. Особливо популярними Буликобзарі на Запорозькій Січі. Багато з них супроводили
запорожців упоходах,думами й піснями підносили бойовий дух війська,уславлюючи народних борців з іноземними загарбниками — татарами,турками, а пізніше з польською шляхтою. Творчість кобзарів урізні періоди переживала піднесення та спади.
Найбільшою розквітукобзарське мистецтво, що відзначалось демократизмом, героїкою і глибоким ліризмом, досягло в XVI—XVII ст. — час звитяжної боротьби нашого народу з турецько татарськими завойовникамиі польськоюшляхтою за національну
незалежність України.За волелюбну творчість кобзарі переслідувалися також_російським царизмом.Відомими кобзарями XIX от. буди Андрій Шут(помер 1873).Остап Вересай(1803-1890), Михайло Кравченко(18581918) та ін.Пісні Вересая знав і дуже високо цінував.Шевченко. За свідченням П. Куліша,Тарас Шевченко у 1860 р.подарував Вересаю свій "Кобзар" із дарчим написом.
У ХХ ст. вчені робили спробу прослідкувати основні етапи розвитку кобзарства (ХІХ–ХХ ст.) та охарактеризувати життя і творчість найвидатніших кобзарів, бандуристів і лірників (Ф.Лавров, Б.Кирдан, А.Омельченко та ін.). В результаті з’явилися наукові праці, в яких, по суті, переказано відомі факти, описані дослідниками ХІХ ст. В останнє десятиліття дослідженням кобзарства активно займаються С.Грица, М.Гримич, В.Нолл, В.Кушпет, К.Черемський, О.Дубас та
Історично склалися три типи кобзарів. Співці першого типу виконують думи та пісні, не вносячи у виконання творчого елементу, тобто співають і грають на кобзах так, як вони навчилися від своїх учителів. Другий, найпоширеніший тип — кобзарі-імпровізатори, які щоразу вносять у виконуваний твір якісь зміни, що залежать від їхнього таланту, а також від умов і часу виконання твору. До третього типу належать кобзарі-творці власних пісенних творів.
До нас дійшли імена лише кількох таких творців, зокрема це:
Автентичні кобзарі:Остап Вересай ,Гнат Гончаренко,Михайло Кравченко з Великих Сорочинців автор думи «Чорна неділя у Сорочинцях»,Петро Ткаченко,Степан Пасюга,Данило Бандурка,Грицько Кобзар,Прокіп Скряга,Зезуля Семен Василь Варченко,Михайло, Сокового зять,Григорій Любисток,Іван Запорожченко,Іван Кучугура-Кучеренко
Радянські кобзарі Кушнерик Федір,Євген Мовчан,Євген Адамцевич, автор «Запорозької похідної».
Сучасні кобзарі Тарас Компаніченко,Перепелюк Володимир Максимович,Василь Григорович Нечепа,Білий Дмитро Дмитрович
Слово «дума» часто зустрічається у давньоукраїнських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Лише згодом воно набуло дещо іншого значення і ним став визначатися жанрепічного поетичного твору, епічної пісні героїчного плану.
Хоча думи визначаються як ліро-епічний жанр, але в них переважає епічний елемент. Про це свідчать чітка побудова сюжету, фабульність, оповідний характер опису подій, який, як правило, ведеться у хронологічній послідовності. Проте розповідь майже завжди подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи, пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.
Сучасна класифікація дум також опирається на єдність хронологічного та тематичного принципів, тобто думи згідно з їх змістом поділяються на тематичні групи, які обмежуються часовими рамками. Таким чином думи поділяються на:
Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю (14 — 15 ст.— рання козацька доба).
Думи про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (16 — поч. 17 ст. — доба Хмельниччини і Гетьманщини).
Соціально-побутові думи (кін. 17 ст. — період Руїни, політичного занепаду).