Різні погляди на існування ембріональної пам'яті

На підтвердження думки про існування ембріональної пам'яті і літературі наводиться безліч прикладів з музичних експериментів. Діти активно виступаючих під час своєї вагітності матерів-музикантів, як спеціалізуються на класичному репертуарі, на певному етапі свого жити (при умові, що вони є професійними музикантами), відновлюють кон­цертну програму матері, попередньо не маючи інформації про тотожністі складеної музичної послідовності творів.

Безперечно, бере сумнів, що коли-небудь вдасться переконливо до­вести існування свідомої чи молекулярної пам'яті людини в перитональ- ному періоді, а тим паче розробити наукові методи відновлення втрачено: інформації. У подібній ситуації спрацьовує, так званий, принцип "па­цюків", дію якого можна розглянути на прикладі:

Дві студентські групи експериментаторів отримують однакове за­вдання, але з різними настановами:

1. Пацюки мають здатність до навчання. Багаторазовий повтор екс­перименту (сигнал-дія-заохочення) формує у щурів певні навички.

2. Пацюки не здатні до навчання. І скільки б разів ви не повторюва­ли експеримент (сигнал-дія-заохочення), ніколи не вдасться сформувати у щурів потрібних навичок. і

У результаті проведених експериментів перша група досягла позй тивного результату, друга - також підтвердила справедливість науковоґа твердження. Більшість психологів-експериментаторів пояснюють цей фе-; номен тим, що в силу заданої установки перша група для досягнення по| зитивного результату мала додатковий непередбачений експериментом вплив (такий як покрикування, постукування, хвилювання і т.д.). Цим са] мим експеримент перейшов із рангу об'єктивної реальності в рані суб'єктивного ставлення та суб'єктивного заохочення тварин. Щурі у ви падку першої групи просто реагували на додаткові подразники. 1

Безперечно, ви можете також поділяти цю точку зору, але все ж та] ки варто акцентувати увагу на великому потенціалі віри. Усім відомий пс| стулат "кожному по його вірі". Прикладом ефективності сказаного мож| слугувати великий список тих людей, які одужали, перемігши силою свої віри невиліковні хвороби, діагноз яких ставав смертним вироком. Невяя інформація, що стосується кожного з нас, має лише об'єктивний бік? Мі не можемо відокремити все, що відбувається в житті з нами від свого Я, б| це є наше життя, це наші переживання, наш досвід, наш біль, наша радісті Не варто відкидати силу суб'єктивного компоненту нашого сприймання^ віра, в чому б вона не проявлялася, виступає особистісною характеристм кою власного Я кожної окремої людини. Тому безглуздо не використав)!

пати енергію потенціалу людського суб'єктивізму.

Наголошуючи на вище сказаному, можна додати, що надто мало

шансів довести чи відкинути достатньо переконливо особистісність

нюдської істоти в перитональному періоді. Це акт віри. Для того, хто

вірить у людську особистісність з моменту зародження, всі характеристи-

ки внутрішньоутробного життя дитини виступають доказами на підтвер-

дження даної позиції. Натомість для їхніх опонентів, така інформація є

пише поодиноким, не доведеним фактом.

Ніхто, ніколи не зможе прожити життя людини, ніхто, ніколи не

зможе відчувати, як ця людина, розуміти, як ця людина, любити, як ця лю-

дпна. Подібно, ніхто не зможе відчути те, що відчуває ненароджена дити-

на, прожити її життя, "перитональне" життя. Ми можемо тільки вірити в

псіювторність людської особистості з моменту зародження, і ця віра може

додавати нам сил, тепла, любові, ніжності та доброти. То ж я Вірю, а Ви?