2.Мирошниченко в.П., Сольський я.П. Аборт и его осложнения. - к Здоров'я, 1984.

!5.Фролова О.Г., Гранат Н.Е. Вред аборта. - М.: Медицина, 1985.

Абортована жінка - також жертва

("лід зазначити, що не тільки дитина стає жертвою аборту, але й са­ма лапка. Наслідки необдуманого вчинку можуть серйозно вплинути як на шматі ічне, так і на психічне здоров'я останньої. У науковій медичній літе- |ші урі зустрічається поділ соматичних ускладнень на безпосередні та ви­никаючі. До перших належать: перфорація матки (0,01-0,3%), травма ший­ки матки (на розрив шийки матки припадає - 0,75%), інфікування органів ми ні п о тазу, кровотечі, неповне видалення плідного яйця, тромбоембоми та Інші, Заданими В.І.Бодяжиної, штучний аборт супроводжується порушен- инм фізіологічних функцій ендокринної, нервової та інших систем.

До виникаючих ускладнень належать ендометрит (14%), загострен­им «іронічних запалень придатків матки (7,6%), анкеробний сепсис, поста- Гніртпий перитоніт, пельвіоперитоніт, бактеріальний шок, порушення у исникому колі кровообігу, патогенез токсико-інфекційного шоку, поста- Гніртіп-ій ендохіометрит, сальпінгоофорит, постабортний параметрит. Ці ншюрювання в свою чергу сприяють флоботромбозу, тромбофлебіту, вра­женню міокарда, гострій нирковій недостатньості, ішемічному враженню підшлункової залози, двусторонньому кортикальному неврозу наднир- іиіміпіка.

Але названі захворювання залишають поза увагою картину психо- ііпгічних розладів у жінки до яких спричиняє аборт. За даними Перетц- І'ічісс та Р. Фока серед молодих жінок, які перенесли операцію аборту.

Звісно, Ви можете сподіватися, що не потрапите у ці сумні ,|Н відсотки, та перш ніж зробити крок відчаю, зупиніться, подумайте, боЦ саме Ваше рішення здатне причинити, в першу чергу, біль Вам, бо саме Ви недоотримаєте тепла, ніжності, любові, які могла б подарувати я вам дитина

Дитина, не зіпсована батьківськими проблемами та неправильний! вихованням або повною відсутністю такого - вміє тільки любити. Для на не постає питання про існування цього почуття, вона просто живе ним! навіть не підозрюючи, що дорослі давно розгубили дану властивість. ЦЦ підтверджують чисельні спостереження та дослідження. Достатньо відої мим є той факт, що малюки 2-3 річного віку навіть при жахливому ставі ленні батьків до них, потрапляючи в "нормальне" оточення продовжуюче сумувати за своїми рідними.

Що робити, коли ви не встояли? Коли вам забракло сил опиратися!

різного роду тиску: батьківському, партнера, соціальному чи матеріальної му? Саме в таких випадках жінка, яка відважилась на аборт, переживає! так званий постабортний синдром, який відповідає, зазвичай, усім перераї хованим вище психопатологічним акцентуаціям. Проте депресія є най розі повсюдженішою формою його прояву. Але на практиці спостерігаються ще два види прояву постабортного синдрому, описів яких ми не знайшли в літературі:

1. Після повернення з лікарні жінка відчуває стан відчуження до старшоя дитини. Спроби внутрішнє наблизитися до малюка виявляються безре 1 зультатними (хоча зовнішні прояви можуть свідчити про протилежнещ Жінка починає відчувати провину перед дитиною. Докоряти собі, що воі на погана матір, бо ж не відчуває ніжності до малюка, хоча й усвідомлює1 що в глибині душі вона його дуже любить і не пошкодує заради нього свої го життя, але це ... там десь, в глибині... Подібний стан розвитку ком\ плексу "поганоїматері", а з часом комплексу неповноцінності, який в свощ чергу сильно відображається на всіх життєтворчих проявах жінки. і

2. Повернувшись із лікарні, жінка відчуває провину перед втраченим малям | намагається компенсувати втрату посиленою любов'ю до вже народженоїІ

дитини Подібна позиція не тільки негативно впливає на виховний та фор- і миючий процес розвитку особистості, але й створює психологічну за­лежність матері від дитини, що в подальшому житті може негативно відбитися як на долі самої матері, так і дитини, яка вже виросла.

Подолання постабортного синдрому

Якщо все ж таки під тиском зовнішніх факторів Вам не вдалося відстояти право на життя своєї дитини і Ви відчули на собі дію постаборт­ного синдрому, то скористайтеся наступними порадами:

Визначте якою мірою саме Ви були ініціатором цього вчинку

Важливо не просто визнати своє небажання переривати вагітність, необхідно акцентувати увагу на власних страхах, що привели до подібно-

¹⁰ '^Ф°НІ в якому разі не слід загострювати увагу та конкретних особах, що спонукали Вас до подібної дії. Бо це може призвести до розвитку почуття ненависті до цих людей. А ненависть жодній людині не принесла полег­шення Вчинок зроблено, Ви як і ваша дитина - жертва. Можливо, Ви 6о- ,,«ися втратити коханого чоловіка, можливо боялися незадоволення батьків чи свекрухи, можливо злякалися матеріальної невлаштованості „.що Головне усвідомити, що саме страх, Ваш страх (не Ви самі, ніхто Інший) та недостатній досвід протистояння власним страхам стали при­чиною болісної події.

Знайдіть шляхи попросити пробачення у дитини

Для цього краще уявити малюка, відчути ніжність, любов до нього, м також потребу в його вибаченні. Якщо Ви людина віруюча, то Вам знач­но простіше, бо маєте змогу піти до сповіді та отримати відпущення гршв. Проте слід пам'ятати, що сповідь немає нічого спільного із формальним шсгом "зізнання". Сповідь - це глибоке каяття, це щирі сльози жалю за скоєним, це готовність до покути, це настанова на майбутнє - ні за яких

умов не робити нічого подібного.

Із психологічної точки зору, сповідь - це своєрідний катарсис, в ре­зультаті якого спостерігається "очищення" душі шляхом омиванням п „нашими слізьми, слізьми свого серця. Тобто під час цього таїнства спос­терігається бурхливе переживання емоцій, що призводить до їхнього за-

'"''""^Тоте якщо Ви не належите до жодного релігійного угруповання, то нам слід акцентувати уваги виключно на психологічних механізмах по­долання проблеми. Уявіть собі малюка, або місце його поховання. Відчуй­те у серці ніжність до маленького створіння. Можливо встаньте на- иколішки "перед ним". Щиро попросіть пробачення.