2.2. Чалбі – глинисто-солончакова пустеля
Чалбі - глинисто- солончакова пустеля в Африці , розташована в північній частині Кенії , на схід від озера Туркана . Назва пустелі мовою габбра означає « голий і солоний » . Це найпосушливий і найжаркіший район Кенії . Вона утворилася на місці стародавнього озера [9] .
2.3. Напівпустельна область Калаха́рі
Калаха́рі «Додаток Е» — природна, переважно напівпустельна область в центральній частині Південної Африки , на території Анголи , Ботсвани , Замбії , Зімбабве, Намібії і ПАР.
Калахарі — обширна впадина (довжина з півночі на південь біля 2 000 км, ширина понад 1 200 км, площа близько 630 тисяч км² ) , окантована на сході і заході ступінчатими плато і глибовими хребтами; на півночі її кордоном служить водорозділ Конго—Замбезі , на півдні — долина річки Оранжева. Переважають висоти 900—1 000 метрів. На рівнинній поверхності — червоні і білі піски, що утворюють пологі дюни (висота до 100 м на півдні і південному заході); на заході - солончаки .
Клімат переважно тропічний , на захід від річки Замбезі субекваторіальний. Опадів тут випадає від 150 мм на рік на півдні і до 1 000 мм - на півночі. Калахарі — один з найспекотніших районів Південної Африки. Середньомаксимальна температура + 29°C , а середньомінімальна + 12 °C, випаровуваність 3 000 мм.
Пустеля Калахарі займає площу 260 000 км² і є частиною Південно-Африканського плоскогір'я. У посушливий період тутешня рослинність висихає, але швидко оживає в періоди дощів, стаючи поживою для багатьох тварин. Південно-східний пасат , що дме з Індійського океану , несе хоча й тропічне , але зволожене над океаном повітря . Тому Калахарі зволожується значно більше , ніж Сахара , і є не пустелею , а напівпустелею .
Калахарі називають пустелею, хоча вона більше схожа на напівпустелю, оскільки середньорічна кількість опадів у ній значно перевищує кількість опадів, що зазвичай випадають у справжній пустелі. Це є плоскогір'я з майже однорідним рельєфом. Деякі місця, завдяки спорудам таких гуртосімейних комах, як терміти, піддаються меншій ерозії, аніж пухкий грунт і пісок. Це сприяє утворенню островів у дельті Окванаго. Соляні озера розкидані в різних місцях, особливо багато їх у засушливій південній частині пустелі Калахарі [6].
На відміну від Сахари, літо в Калахарі досить вологе, і тому тут мешкає багато різних звірів. Період дощів триває з жовтня по березень місяць - на південній півкулі це якраз відповідає літній порі. Опади випадають місцями й досить таки нерегулярно. Найбільше опадів, до 450 мм, випадає на півночі і сході Калахарі, тоді як у південно-західній частині пустелі їх випадає рівно наполовину менше. На початку літнього періоду, у вересні місяці, в усіх річках дуже мало води, а часом вони повністю пересихають. У квітні, навіть у самих дощових районах, рівень опадів скорочується до 25 мм, і тоді наступає час посухи. Температура на півдні пустелі може досягати 47°С. Вночі, як і в усіх пустелях, температура повітря тут різко падає, і нерідко трапляються нічні заморозки. Від клімату залежать шанси на виживання тут тварин , оскільки їжа у великих кількостях є доступною лише у період дощів. Саме в цей час у більшості травоїдних тварин з'являється потомство.
Пересохлі соляні лагуни і озера можна зустріти у багатьох куточках території Калахарі. Вони займають найбільш плоскі ділянки суходолу. Соляні озера - це продукт клімату і належать до характерних форм засушливих і напівзасушливих земель. Такі озера можна зустріти у місцях, де кількість вологи, що випаровується, перевищує кількість опадів, що випадають. Вони утворюються протягом тривалих років і є результатом навперемінної дії опадів, які затоплюють великі площі, й випаровувань, які їх осушують. Більшість річок та інших водоймищ Калахарі є тимчасового характеру - це означає, що вони існують тільки у період дощів. Під час посухи вони зникають. Вода містить у собі мінерали та солі, то ж, чим інтенсивніше випаровується вода, тим більшою стає у ній концентрація солей та мінералів. Після цілковитого випаровування води на землі залишається тверда кірка, що складається переважно з солей та мінералів.
На півночі Калахарі - рідколісся , паркові савани з акаціями , молочайними і баобабами ; на південь від 20° південної широти — опустеленні дерево-чагарникові савани; на південь і південний захід — ландшафти напівпустель і пустель, на значних просторах позбавлені рослинного покриву.Територія Калахарі з північної сторони обмежена саваннними лісами, а з півдня - острівцями рослин, що пристосувалися до життя в посушливих місцях. У північній частині пустелі ростуть великі дерева: фігові, ебенові й баобаби, а земля, здебільшого, вкрита травою. Проте, чим далі, тим місцевість стає все більш посушливішою і пустельною, у ній зустрічається все менше дерев. Трава не покриває землю цілком, але місцями все таки зустрічається. Більшу частину пустелі вкриває чагарник. У найбільш посушливих куточках ростуть лише рослини з товстим стовбуром і розвиненим корінням. Пальмові гаї зростають у місцях, де звірі залишили свої екскременти. У період дощів можна милуватися казковим цвітінням рослин [11].
У пустелі Калахарі можна зустріти таких представників фауни: слон, гіпопотам, зебра, лев, сарнобик, антилопа-стрибун, павіан, кама, гієна, піщанка, сумчастий щур, довгоніг, летючі собаки. Птахи: чоботар (шилодзьобка), сипухи, голоногі сірі сови, крикливий орлан, фламінго, єгипетський гусак, червоногруда мала гуска, якани, малий строкатий зимородок, зелений голуб, журавель вінценосний, страус. Рептилії: крокодил, різні види жаб, ящірки, пітон, африканська яєчна змія, карликова гадюка. Комахи: мурахи, жужелиці, одноденки, терміти. Інші безхребетні: скорпіони, креветки.Риби: сом , щука , форель [12].
РОЗДІЛ 3. Екологічні проблеми пустельних зон Африки
Пустелі - це загадкові і дивні місця . Вони лякають , наводять жах . Їх важче підкорити , ніж навіть найвищі гірські вершини. Вони займають величезні простори , особливо в Африці . Господар пустель - вітер . Як говорить арабське прислів'я , « В Сахарі вітер встає і лягає разом з сонцем » . Пустельні вітри африканці назвали по-різному : сироко - в Сахарі , хамсин - в Лівійській пустелі . Всі вони гарячі , сухі , пилові .
У звичайній уяві людей пустеля - це безмежний океан піску. Але є і різновиди пустельного рельєфу - піщані рівнини , покриті дрібним щебенем , або рівні безкраї поверхні із зруйнованих гірських порід .
На Африканському континенті дуже небезпечними для людини є різноманітні явища природи, зокрема тривалі пилові бурі. Залежно від районів формування й напрямку переміщення пилові бурі в Африці називають самумом і сірокко. Пилові бурі здебільшого поширюються в Сахарі. Ці сильні вітри піднімають із земної поверхні велику кількість пилу та піску і видувають верхній шар ґрунту, що незакріплений рослинністю, значно погіршуючи видимість. Пилові бурі можуть охоплювати значні простори розміром від 600 км-2500км.
Підраховано, що кожного літа із Сахари тільки в Атлантичний океан виноситься від 60 до 2000 млн тонн пилу і піску. Ось чому вважають, що Сахара є найпотужнішим джерелом пилу на Землі. Пісок і пил засипають в пустелях колодязі , караванні шляхи , рослинність оазисів.
Опустелення земель на Африканському континенті набуло нині катастрофічних темпів і перетворилося на стихійне лихо. Сахара неухильно наступає на савани , розширює свої межі .
В Африці до стихійних явищ природи належать насамперед постійні посухи. Це тривала й значна нестача опадів, зазвичай при високій температурі та низькій вологості повітря. Особливо часто посухи трапляються у зоні саван Північної і Східної Африки. Посухи супроводжуються суховієм – вітром, який переносить на тисячі кілометрів жарке й сухе повітря. З собою він несе безліч дрібних порошинок піску та пилу. Посухи та суховії призводять до втрат врожаю сільськогосподарських культур, загибелі пасовищ і як наслідок — голоду людей у багатьох країнах Африки. Піщані бурі в пустелях засипають піском колодязі, караванні шляхи. Великої шкоди завдають нашестя сарани. Як правило, ці комахи ведуть одиночний та осілий спосіб життя. Але іноді з незрозумілих поки причин їх личинки розвиваються у стадну форму. Тоді сарана збирається у величезні зграї й перелітає на тисячі кілометрів, по дорозі знищуючи врожай на великих територіях. “Килимом диявола” охрестили африканці перельоти пустельної сарани, яка приносить голод мільйонам людей. Однією з великих екологічних проблем Африки є поступове збільшення території пустель. Наприклад, пустеля Сахара щороку просувається на південь смугою завширшки 5-7 км. Причиною цього є діяльність людини, що вирубує ліси, знищує трав'яний покрив під час надмірного випасання пасовищ. Опустелення відбувається досить швидко. Заходи (створення спеціальних загород, насадження дерев в пустелях тощо), що нині вживає людина, не є поки що ефективними. Щоб зупинити наступ Сахари на савану, уряди прилеглих держав домовились про створення так званого зеленого поясу. Висаджуються фінікова пальма, акація, вічнозелений австралійський евкаліпт. Пояс має ширину 20-30 км. У зоні пустель основні екологічні проблеми пов'язані зі зрошенням земель. Штучне перезволоження на величезних просторах призводить до засолення ґрунтів.
Засухи , ще у 80-х роках ХХ ст. спричинили продовольчу проблему . В 1968 році внаслідок засухи в зоні Сахеля , від голоду померло майже 200 тис. людей . А у 1982 – 1984 роках від голоду постраждали 150 млн. людей у 20 африканських країнах . Склалося так , що сьогодні вирішити проблему голоду раз і назавжди практично неможливо : пустиня росте , приносячи все нові засухи ; засухи ведуть до бідності , а бідні країни не можуть зупинити наступ пустині . Африці потрібні родючі землі і для цього там вирубують останні ліси . Із зникненням лісів змінюється клімат - дощів випадає мало , і на осушеній землі виживають тільки рідкі рослини , а величезні стада тварин пожирають і їх , залишаючи за собою голу пустиню . Крім того , ліси та кущі зникають швидкими темпами ще і тому , що 80 % потреб в теплі Африка задовольняє за рахунок згоряння дров [13].
За умов тропічного пустельного клімату , коли температура вночі становить менше + 10º С , а вдень перевищує + 50º С у тіні , гірські породи швидко руйнуються , перетворюючись на каміння та пісок . Внаслідок вивітрювання формуються різні типи пустель , які все ж зберегли унікальні екологічні системи . Але , людська діяльність поблизу пустель ( вирубка лісу , перекриття річок ) привела до розширення їх територій .
Запустелення - один з найгостріших глобальних і швидкоплинних процесів сучасності . В тропічних районах Африки пустелі швидко розвиваються .
Нестача води на території пустель Африки викликає справжній « водяний голод » , від якого страждають сотні мільйонів африканців . Засухи можуть тривати по кілька років . Від нестерпної спеки пересихають джерела і колодязі не поповнюються водою . Люди впадають у відчай . У пошуках води вони годинами блукають по розпеченій землі , риють землю на місці сухих річищ [6] .
Головна причина екологічних проблем Африки також пов’язана з економічною відсталістю багатьох країн. Так, погіршання природних умов (наступ пустелі на савану, скорочення площ лісів тощо) зумовлене нераціональним їх використанням, бо рівень економічного розвитку не дозволяє впроваджувати сучасні ресурсозберігаючі технології. Отже, розв’язання проблем африканського континенту полягає у підвищенні рівня економічного розвитку країн, застосуванні досягнень науково-технічного прогресу.
Висновок
Пустеля – це такий регіон, де можливе існування тільки особливих форм життя. У всіх пустелях відчувається нестача вологи, а це значить, що існуючі форми життя повинні пристосовуватися до того, щоб обходитися без води.
Розміри опадів визначають об'єми і види рослинного життя в регіоні. Ліси ростуть там, де досить опадів. Трав'яний покрив поширений, де опадів менше. Там, де опадів зовсім мало, можуть виростати тільки окремі види рослин, характерні для пустель.
В Африці пустелям належить майже вся північна частина материка, від 12-15º пн. ш. до берегів Середземного моря.
Клімат пустель характеризується високими температурами повітря. Середня температура в тіні в літній час перевищує 25 ° С, нерідко досягаючи 50°С. Максимальна температура (+58 °) була зареєстрована в Лівії . Надзвичайно велика інтенсивність прямої сонячної радіації, що пов'язано з великою прозорістю повітря та малою хмарністю. Річна сумарна радіація в Північній Африці становить 200-220 ккал/кв. см . Під сонячними променями грунт нагрівається до 70-80 ° С. Металеві предмети настільки розжарюється, що дотик до них може викликати опік.
У пустелях тропічного поясу (Сахара) немає чітко вираженої зміни пір року, але все ж зимовий період більш сприятливий для існування людини. У жовтні - березні середня температура не піднімається вище 10-12º С . Мінімальна нічна температура рідко опускається до 0° С, проте в грудні-лютому на підвищених місцях трапляються заморозки з пониженням температури до - 14º С. Вдень , зі сходом сонця , температура швидко підвищується, досягаючи 25-30 º С.
Найважливіша особливість пустелі – мала кількість опадів . Протягом року їх випадає не більше 100-200мм. У ряді районів Лівійській, Нубійську пустель їх кількість наближається до нуля. Дощі в пустелі - велика рідкість. Але часом ці рідкісні дощі випадають у вигляді бурхливих злив, що супроводжуються грозою.
Повітря пустель вкрай сухе, і це один з найважливіших їх особливостей. Відносна вологість повітря в денний час коливається в межах від 5 - 20%, вночі підвищуються до 20 - 60%. Більш сприятливі кліматичні умови пустель, розташованих в прибережній зоні Атлантичного океану, Перської затоки, де клімат пом'якшується їх впливом. Тут спостерігається більш висока вологість повітря (до 80 - 90%), періодично випадають роси, тумани. Вітер, африканці називають великим господарем пустелі . Він нерідко переходить у курну бурю . Іноді піщані наноси вітрів лише злегка піднімаються над поверхнею, наче морські брижі, а іноді підіймаються на висоту десятків і навіть сотень метрів.
Однак більшість пустель ніяк не можна назвати царством піску, так як чисті піски часто займають не більше 10-15% їх поверхні. "Піщане море" Сахари становить лише 10% її поверхні , а більше 70 - це безкраї кам'янисті плоскогір'я "Хамад" , розділені неглибокими долинами - западинами. Поверхня їх всіяна кремнієвим щебенем, прожареним сонцем. Часом її покриває чорна блискуча кірка - "лак пустелі". Це осад солей заліза і марганцю, що випав з грунтових вод, які піднялися на поверхню. І серед цих уламків пробиваються запорошені, хирляві стебла полину і мятлика. Центральні райони Сахари - невисокі, позбавлені рослинності гори. Час від часу мертву тишу гірських ущелин пронизують різкі , наче постріли , звуки. Це тріскаються під дією перепаду температури гірські породи, засипаючи схили уламками скель .
Влітку в пустелях дуже спекотно. Вдень температура повітря в тіні піднімається до +40ºС і вище, а в тропічних пустелях аж до +58ºС. Вночі спека спадає нерідко до 0ºС. Взимку у пустелях настають холоди, навіть у Сахарі в цю пору року бувають морози. Дощів і снігів у пустелях не буває, або вони там випадають нечасто. У багатьох пустелях дощів не буває протягом кількох років поспіль, потім проходить коротка злива, і все починається спочатку. Найвідоміше явище пустелі-бархани. Вони-невід’ємна частина пустельного пейзажу. Бархани , „піщані хвилі” , сягають заввишки 12м. Форма їх нагадує напівмісяць або серп. Нерідко бархани з’єднуються своїми кінцями й утворюють цілі барханні пасма. Під дією вітру вони пересуваються зі швидкістю від декількох десятків сантиметрів до сотень метрів на рік з одного місця на інше. У суворих умовах пустелі існує життя. Деякі рослини і тварини дуже добре пристосувалися до сухого клімату і високих температур. Через велику спеку майже усі тварини ведуть нічний спосіб життя. А вдень намагаються сховатися в нори, закопатися в пісок, причаїтися у гніздах. У пустелях багато змій, ящірок, черепах. І ще є одна дуже цікава особливість тварин пустелі. У сплячку вони занурюються не взимку, а влітку, щоб перенести спекотну пору року і пережити відсутність вологи.
Багато пустельних тварин - прекрасні бігуни. Дикі осли-кулани можуть розвивати швидкість до 70 км на годину. А гепарди «Додаток Ж» , дикі кішки бігають ще швидше. І, звичайно, усім відомий представник пустель-верблюд. Він може довго витримувати голод-бо має горби, у яких він накопичує запас жиру. Він мало п’є і може пити солону воду. А на тілі і ногах у нього є мозолі, завдяки чому він може під час відпочинку лягати на розпечений пісок.
В пустелях Африки – екстремальні кліматичні умови. В них не існує сезону стійких опадів. Річна сума опадів не перевищує 100-200 мм; інколи роками не буває дощів. Характерні надзвичайна сухість повітря, дуже високі денні й порівняно низькі нічні температури, пилові й піщані бурі. На особливості клімату Африки має вплив , насамперед , розташування цього континенту по обидва боки від екватора , тропічні широти .
Ґрунти пустель примітивні, „скелетні”. Вони формуються при активному фізичному вивітрюванні, яке супроводжується розтріскуванням й руйнуванням гірських порід. На території Сахари змінюються піщані „моря” – ерги, кам’янисті пустелі – гамади; глинисті пустелі на місці колишніх озер чи морських заток; солончаки на місці висохших солоних озер.
Рослинність африканських пустель дуже розріджена й представлена переважно ксерофітами в Сахарі й сукулентами в Південній Африці. В Сахарі в складі злаків представлені аристида й дике просо , з чагарників – акації, ефедра. Для Калахарі характерні сукуленти: алое, молочаї. В пустелі Наміб поширені своєрідна рослина – вельвічія. В пустелях південної півкулі рослинність близька до рослинності напівпустель [12].
Тваринний світ африканських пустель і напівпустель пристосувався до життя в аридних умовах. Вони можуть в пошуках їжі проходити значні відстані (наприклад, дрібні антилопи) чи довго обходитись без води (плазуни, верблюди). В жарку пору доби багато жителів пустель зариваються глибоко в пісок чи нори, а активне життя ведуть вночі [12].
Основна господарська діяльність в пустелях зосереджена в оазисах. Окремі народи й племена (бербери в Північній Африці, бушмени й готтентоти в Калахарі) ведуть кочове життя, займаючись тваринництвом , землеробством й полюванням.
Сахара створює труднощі для розвитку і роботи транспорту у 12 країнах . Багаторічні засухи супроводжуються масовим голодом , призводять до опустелення , яке згідно з даними ООН , вже охопило близько 80 % незрошуваних орних земель . Грунти в пустелях не дуже сприятливі для використання в сільському господарстві , їх природна родючість невелика , а питома вага зрошування земель зовсім не значна - 6 -7 % .
Найменша площа оброблюваних земель - в Північній Африці , де при порівняно великій загальній території в таких країнах як Алжир , Лівія і Єгипет , обробляється незначна частка земель ( відповідно 3,2 ; 1,2 і 2,6). Основну площу займають пустелі [17] .
В пустелях Сахара і Калахарі найменша густота населення .
Економіка більшості країн Африки , розміщених на території пустелі , має яскраво виражений аграрно-сировинний характер . І серед багатьох внутрішніх і зовнішніх несприятливих чинників , які гальмують процеси індустріалізації країн континенту , слід виділити складність природних умов і ресурсів величезних пустельних просторів , які займають більшу частину території Мавританії , Ботсвани , Малі , Намібії , Нігер , Сенегал , Сомалі , Судану , Чад , Єгипту і Кенії .
Список використаних джерел
1.Бабаєв А.Г. та інші .Пустелі ./А.Г.Бабаєв. - Москва .1986 .
2.Белозоров С.Т. Африка /С.Т. Белозоров. – К.:Радянська школа ,1957 .
3.Браун Л. Африка /Л.Браун. - Москва ,1976 .
4.Иванов А.Цвета дикой природы /А.Иванов .-Санкт-Петербург : АСТ , 2008г. ст.152 .
5.Кузик С.П. Економічна і соціальна географія світу : Навч.посібник /С.П.Кузик. –Вид. 2-ге – Львів :Світ , 2005 ст.507 .
6.Петров М.П. Пустелі земної кулі /М.П. Петров .- Москва .1973 .
7.Прохоров А.М.Лівійська пустеля. Велика радянська енциклопедія . 3 видання
–Москва , 1973.-Т-14.ст.624 .
8.Романцова С.А. Страны мира . Книжный клуб . Харьков .2006.ст.193.
9.Рябчикова А.М.Физическая география материков и океанов . –Москва :
Высшая школа ,1988 .
10.Филатова С.В. Северная Африка . – Москва , Мир книги , 2010 г. – ст. 240 .
11.Филатова С.В.Тропическая Африка .- Санкт-Петербург , Мир книги , 2010г.-
ст. 240 .
12.Енциклопндія про все на світі .– К.: « Махаон-Україна », 2001 .
13.Юрківський В. М. Країни світу: Довід. - К.: Либідь, 1999.
14. Африка. В 2 томах. Том 1. А-К: — Москва, Энциклопедия , Инфра-М,
2010 г.- ст.960 .
15. Африка. В 2 томах. Том 2. К-Я: — Москва, Инфра-М , Энциклопедия,
2010 г.- ст.1040 .
16. Африка: — Санкт-Петербург, Издательство В. П. Царева, 2005 г.- ст.568 .
17.Атлас . Целый мир в твоих руках .№2,2010 ст.4,5 ; №4,2010 ст.9,10 .
18.Атлас світу . За ред. Т.О.Ремізовської . - К. ,1999 .
19.Весь світ в цифрах і фактах .Довідник . – К. , 2001 .