1.4. Лівійська пустеля

Лівійська пустеля «Додаток Г» північно-східна частина Сахари. Назва пустелі походить від імені племені давніх лівійців, що мешкали тут, назву яким дали єгиптяни близько 2700-2200 рр.. до н. е..

Площа близько 1100000 км² . На заході пустеля обмежена лавовим масивом Ель-Харудж-ель-Асвад, на південному сході нагір'ям Тібесті і плато Еннеді, на сході долиною Нілу, займає територію Лівії (східна частина), Єгипту (весь захід країни) і Судану (північні області). Вона простягається на 1100 км зі сходу на захід і на 1000 км з півночі на південь . Пустеля складається , в основному , з піску і гамад [7].

Лівійська пустеля займає великий прогин в стародавній африканській платформі, заповненій потужною товщею морських і континентальних відкладень. Північ пустелі - низовинний, покритий дюнними пісками, що утворюють піщані гряди довжиною до 650 км і висотою до 300 м. У Лівійській пустелі найбільші у світі нагромадження пісків . На північному сході глибокі тектонічні западини ( Каттара - 133 м нижче рівня моря, Сива, Бахарія, Ель-Файюм). На півдні кам'янисті або піщані плато висотою 400-500 м . Територія пустелі слабо розчленована сухими або тимчасовими руслами ( ваді, уид). У місцях виходу грунтових вод - оазиси : Сива, Бахарія, Ель-Файюм, Дахла, Харга, Куфра, Фарафра та інші .

Клімат пустельний, тропічний, на півночі - субтропічний, напівпустельний. Середня температура січня 12º С - 18º C, липня 28º С - 35º C. Добові коливання температури досягають + 15º С - +16º C. Опадів менше 100 мм, місцями 25 мм, іноді їх не буває роками [7].

13 вересня 1922 в місті Ель-Азізія (район північного заходу Лівійської пустелі) була зафіксована найвища в світі температура повітря в тіні 57.7º C .

У ранні епохи тут була савана, а, можливо, навіть тропічні ліси. Зараз тваринний світ пустелі представлений, в основному, різними видами змій і ящірок, і відноситься до зоогеографічної Середземноморської підобласті з африканськими елементами. Рослинність зустрічається в захищених від вітру місцях, рідко ростуть злаки і чагарники ( ефедра, Дріна, сахарський дрік, пустельна акація, полин та ін)

Населення в пустелі - у більшості лівійці і берберські народності (мозабіти, туареги) - зосереджене в основному в оазисах , що займається в основному розведенням фінікової пальми, персикових та абрикосових дерев, вирощуванням зернових , тваринництвом розведенням кіз, овець, верблюдів. Поголів'я худоби в час посухи часто гине . Оазиси Ель-Файюм і Харга сполучені залізницею з долиною Ніла. Є тут великі запаси нафти . В оазисі Бахарія - родовище залізної руди. З давніх-давен через Лівійську пустелю йшов транзит товарів по караванних шляхах від узбережжя Середземного моря до центральних областей Африки [7].

З ранніх часів регіон Лівійської пустелі був тісно пов'язаний з Давнім Єгиптом . Його жителями були лівійські племена (згадуються адірмахіди, гілігамми, насамони, авгіли) . В античний час тут знаходилася історична область Лівія, існувало державне утворення в оазисі Сива - Амоній. Північні райони Лівійської пустелі були сферою впливу багатьох завойовників Єгипту: персів , македонців , римлян , візантійців. У VII столітті тут прокотилася хвиля Арабських завоювань. Араби раніше від інших народів проникли до Лівійської пустелі , і, звиклі до таких кліматичних та природних умов, вони змогли швидко підкорити й освоїти цей регіон .

У міфології древніх Єгиптян і лівійців існувало божество - уособлення Лівійської пустелі - Ха, а також архаїчне божество-правитель Лівійської пустелі - Аш. Пізніше вони були замінені і витіснені іншим богом пустелі - Сетом.