173. Екологічні пріоритети розвитку відкритої економічної системи України.

Експерти СБ вважають, що всі проблеми НС мають глоб-й та локальний рівні. До першого відночять зміну клімату, зникнення біорізноманіття, захист міжн.вод. Локальний рівень: забруд-ня повітря в містах, забруд-ня води, вирубка лісів, засолення грунтів, деградація земель. Значні зміни в сфері взаємозв’язків економіки і прир.факторів її розвитку мали місце в останній третині ХХ ст. Спеціальні дослідження підтвердили гіпотезу про невідповідність темпів і характеру екоросту його рес.потенціалу. Сучасне розуміння екон-ї динаміки об’єднує в цілісну систему принципи екон-ї еф-ті, соц. захищеності й еколог-ї безпеки. В цій єдності реалізується системний принцип стабільного розвитку, що і відрізняє його від попередніх стратегій розвитку. Вирішальне значення в формуванні концепції стабільного розвитку мав Глобальний Саміт (Конфер-я ООН по навкол.сер-щу і розвитку), що проходив в 1992р. в Ріо-де-Жанейро. Декларація Конфер-ї включає в себе 27 рекомендацій і принципів, які розкривають сутність і цілі реалізації концепції стабільного розвитку. Сьогодні активно ведеться робота по розробці “Хартії Землі”, основні положення якої взяті з Декларації Ріо. Ген.Асамблея ООН приймає спец. рішення з метою перетворення документу Конф-ї Ріо “Порядок денний на ХХІ” в нац.політику і програму по вирішенню еколог. проблем. Головна перепона на шляху стабільного розвитку – ринкова орг-я ек.процесів і неринкова мотивація дій по захисту НС. Подолання цього протиріччя вимагає великого обсягу фін. рес-в. Велику роль по реалізації проектів по охороні НС, особливо в країнах, що роз-ся, відіграють кредити міжн.фін. орг-й, зокрема, МБРР і ЄБРР. Певні надії покладаються на динамічний розвиток екобізнеса, який включає вир-во обладнання для змен-ня еколог.навантаження, послуги по захисту НС тощо. Міжн.співроб-во в галузі захисту НС передбачає такі ринкові форми, як продаж та купівля прав на викид “вуглекислого газу” для скорочення масштабів парникового ефекту.

179. Сутність процесів глобалізації економічного життя, та їх вплив на Україну.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.  Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.. Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо. Причини формування глобалізаційних процесів: - процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності; - науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);  - загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації. Україна теж не залишилася осторонь цього процесу. В першу це відбулося завдяки розвитку міжнародної торгівлі. Враховуючи, що Україна є сировинною державою, можна сказати, що переважну частину українського виробництва товарів та послуг ми імпортуємо. Крім того Україна бере участь у великій кількості міжнародних організацій, у багатьох з них вона є засновником. Осторонь не залишаються і двосторонні відносини, велика кількість міжнародних договорів були підписані в рамках різних проектів, у тому числі і у складі СОТ. (Статистику дивитися в інших шпорах)

180. Організаційна структура управління зед підприємства та її особливості в залежності від методів виходу на зовнішній ринок.

   Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:    1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах - через управління зовнішньоекономічних зв'язків);    2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.    Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо: - частка експорту велика в загальному обігу; - зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно; - випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями; - невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку; - продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання; - на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.    В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок: - кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури; - зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам; - скорочення термінів постачань і оформлення документів; - забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу; - постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.    Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.    Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.    На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних завдань як органу управління належать:

- планування й організація експортно-імпортних операцій; - маркетингова діяльність; - участь у виставках, ярмарках, презентаціях; - підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів; - прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за кордон і т.д.    Функціональні обов'язки спеціалістів цих служб наводяться в спеціальній літературі.