172. Особливості взаємодії України з організаціями групи Світового Банку.

Світовий банк (The World Bank), багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн.

 Після прийняття Верховною Радою України 3 червня 1992 року Закону України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій.

6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила сьогодні нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги.

 У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж Міжнародна фінансова корпорація й надалі інвестуватиме значні кошти  на підтримку приватного сектора в Україні.

 Нова Стратегія базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України. Як зазначається у Стратегії, аби підтримати сталий розвиток у майбутньому, Україні потрібно: 1) поліпшити свою конкурентоспроможність на міжнародному рівні; 2) реформувати свою систему державних фінансів та державний сектор для покращення якості державних послуг і забезпечення підвищення добробуту всіх громадян України; 3) усунути вади у галузі управління у державному і приватному секторах.

 

173. Актуальні проблеми економічної безпеки України

Завдяки створенню на попередньому етапі базових засад незалежності і державності У, утвердженню її як повноправного суб'єкта св. Співтова-риства, внормуванню відносин з сусідніми державами можливості загрози нашій державності зміщуються зараз у площину економічної безпеки. Відповідно підпорядкування діяльності органів держвлади всіх рівнів політиці захисту наці ек інтересів У залишатиметься і надалі основою діяльності Президента України. Ключовими завданнями забезпечення економічної безпеки мають стати: 1)Остаточне подолання наслідків десятирічної кризи, досягнення реального ек зростання та його підпорядкування завданням соцрозвитку держави. 2)Суттєве посилення фінбезпеки У, першочергове зміцнення фінпотенціалу реального сектора ек-ки, суб'єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, надійної внутрішньої та зовнішньої захищеності нацвалюти, інтересів вкладників, фінринку, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень держави, максимальне поліпшення інвестиційного клімату. 3)Створення надійних гарантій технологічної та техногенної безпеки, оновлення виробничого обладнання, рівень зношеності якого наближається до критичного, забезпечення безаварійної роботи на об'єктах підвищеної небезпеки, вирішення питань щодо утилізації небезпечних відходів, впровадження новітніх технологій їх переробки. 4)Посилення енергетичної безпеки, здійснення активної держполітики енергозбереження та розвитку власного енергопотенціалу, диверсифікація ринків і створення умов для реальної конкуренції у сфері енергопостачання. 5)Вирішення всього комплексу проблем, від яких залежить продовольча безпека держави, недопущення експансії неякісних імпортних продуктів та продовольчих товарів, які може випускати у необхідних обсягах наці АПК. 6)Здійснення на нац, регіональному та об'єктному рівнях найбільш гострих поточних завдань і довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони НС, розвиток і вдосконалення відповідної законодавчо-правової бази, застосування ек.інструментів (поетапного запровадження платного природокористування) для відтворення та раціонального використання природних ресурсів. 7)Реалізація інформаційної безпеки держави, протидія дезінформації про соц-ек і політ стан держави. 8)Задоволення матеріально-технічних потреб Збройних Сил держави на рівні раціональної оборонної достатності. 9)Посилення інтеграційних процесів, вирішення завдань щодо більш широкого входження У у св ек простір, освоєння нових зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції, активний захист інтересів нацкапіталу та товаровиробників. Йдеться про реалізацію такої зовнішньоекономічної політики, яка дозволила б У посісти гідне місце у МПП, МТ та фінансах, сприяла реалізації її потенціалу.