21. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та українські реалії

Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В Україні застосовуються такі види мита:

• адвалорні – начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

• специфічні – начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

• комбіновані – містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися:

Спеціальне мито - захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам

Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту.

Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

Закон України «Про Єдиний митний тариф» також передбачає випадки звільнення від сплати мита, зниження рівня митного оподаткування, безмитне ввезення та вивезення, або пільгове оподаткування товарів та інших предметів.

21. Принципи та підходи сот застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. СОТ була створена в 1995 році. Кількість країн-членів:  153 (станом на 2008)

Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

• торгівля без дискримінації - кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них.

• лібералізація міжнародної торгівлі;

• застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ – відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;

• передбачуваність торговельної політики;

• сприяння конкуренції;

• та ін.. наприклад деякі:

• Принцип гласності - всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики,

• Принцип взаємності – країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. 

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п’ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави:

1) участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім – державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

2) запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

3) застосування стандартів та вимог, які пов’язані з охороною здоров’я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

4) застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення )товарів;

5) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це – контингентування та ліцензування.