33.Додатоток як синтаксичне вираження цілого.Прямий і непрямий додаток,засоби його вираження.

Додаток – це другорядний член речення, що означає об’єкт на який спрямована дія або ознака і відповідає на питання не прямих відмінків.

Бачу море,схожий на артиста.

Додаток найчастіше виражається:

1) імен. з прийм., або без нього: зустрів друга, підійшов до сина;

2) займен.іменн.типу: побачив тебе, не знайшов нікого;

3) будь-якою субстантивованою частиною мови: мрію про майбутнє;

4) синтаксично не розкладаним словосполуч., або нечленоване: розумію кожного з вас, зїв багато вареників.

5) фразеологізмом;

6) інфінітивом: наказав співати.

Додатки бувають прямі і непрямі.

Прямий додаток озн.предмет на який дія спрямована безпосередньо і охоплює його цілком.Синтаксично ПД підпорядковується перехідному дієслову, безособовим словоформам на –но,-то, а також словам категорії стану.

Чути музику, жаль часу.

Сам додаток знаходь.у відмінку З.в.без приймен.: побачив тебе,Р.в.при запереченні: не побачив тебе,Р.в.частковості:купив цукру, О.в.інструментальний: копаю лопатою.

Всі інші додатки-непрямі.

ОЗНАЧЕННЯ

Означення- це другорядний член речення, що означає ознаку предмета і відповідає на питання яки?чий?котрий?скільки?...Позначаючи ознаку предмета, О.пояснює в реченні іменник або будь-яку субстантивовану частину мови.

На двох дубках пожовкло листя.

Означення бувають узгоджені і неузгодженні.

Узгодженим назив.означення, що поєднуване з означу вальним словом підрядним зв’язком узгодження.

Іменник узгоджується з:

1)прикметником:І де б не ходив я в далекій дорозі;

2)дієприкметник;

3) кіл.числів;

4)поряд.числівників;

5) займенник.

Не є означенням прикметник, що входить до складу лексичних сполучень.

Чорне море,морська свинка.

Неузгодженим означенням називається таке означення,яке приєднане до ознакового слова підрядним зв’язком керування або прилягання.

При керуванні, неузгоджене означення виражає:

1) імен.у непрямих відмінках з приймен.чи без.

Р.в. капелюх батька,слова нації.

2) присвійні займен.(його,її,їх).

При приляганні у ролі означення можуть бути:

1)прислівники: їзда верхи, хід праворуч.

Дієприслівники лише тоді, коли він перейшов у розряд прислівників.

Стрільба лежачи

2) інфінітив.

Прохання читати

Талант малювати.

Неузгодженим бувають також означення, що вираженні фразеологізмом.

Майстер на всі руки.

ОБСТАВИНА

Обставина- це другорядний член речення, що означає ознаку дії, стану, або ознаку іншої ознаки, що до їх якості, кількості, місця, часу.

Згорів дотла(озн.дії).

Дуже мудрий(озн.іншої ознаки)

Спеціальною формою вираження обставини є прислівник.

Співали весело, стрибали високо.

А також дієприслівники –учи,-ючи,-ачи,-ячи,-ши,-вши.

Ідуть співаючи,побіг перепочивши.

Або цілим, або прислівн.зворотом(відокремлена обставина).

Не знаючи бробу,не лізь у воду.

Крім цього в ролі обставини ще виступають:

1) іменники з приймен.чи без:поспішає до школи,говорить басом.

2) інфінітив: піду купатися.

3) фраземою:зробити як кіт наплакав.

4) кількісно іменниковим словосполученням:прожити вісім років.

5) порівняльним зворотом:міцний як дуб.

Отже, найчастіше обставина залежить від дієслова-присудка(в такому випадку вона означає ознаку дії,або стану). Рідше, залежить від прикмет.чи прислів., тоді вона означає ознаку часу.

Дуже розумний, надзвичайно весело.

За значенням обстани поділяються на такі різновиди:

Обставина місця (де?куди?

звідки?): зверху,ліворуч.

Обставина часу (коли? відколи? доки?як довго?):повернувся восени, під вечір.

Мети (для чого?з якою метою?): зробив на зло.

Причини (чому?з якої причини?): пропустив через хворобу.

Способу дії (як?яким способом?): надувся як сич.

Міри і ступення (з якою мірою? скільки? наскільки?):ллє цілий тиждень.

Допустовості (незважаючи на що?усупереч чому?): зробив незважаючи на незгоду.

Умови (за якої умови?при які умові?): дзвонити при пожежі.

ПРИКЛАДКА

Прикладка це різновид означення, що виражається іменником і дає слову другу назву.

Дівчина-санітарка.

Якщо означуване слово це іменник назви особи, то прикладка може означати:

-профксію(фах):вчитель-хімік.

-вік:сторож-дід

-національність:дівчина-узбечка.

-соціальний стан,партійність,стан,рід занять:художник-мариніст,юнак-свободівець.

Якщо означуваним словом є власне імя людини(прізвище,імя,по батькові), то прикладкої до неї є загальні назви.

Студент Микола.

Власне імя може стати прикладкою лише тоді, коли вона власне відокремлена.

Слюсар, Василь Петрович, усе полагодить.

Назви неістот за прикладку мають при собі таке:

1) образну характеристику: очі-зорі, вовчик-братчик.

2) видові назви,що конкретизують родові: заєць-русак.

3) власні, географічні,астронім.назви та інші є прикладками до загальних назв: ріка Бистриця.

Загальна назва в такому випадку, може бути прикладкою в таких випадках:

-якщо вона стоїть в постпозиції:

Дніпро-ріка,Говерла-гора.

-якщо вона дає образну характеристику: красень Дніпро.

-якщо прикладка відокремлена: Дніпро, головна річка України, впадає в Чорне море.

Не вважається прикладкою сполучення іменника з іншим іменником,якщо вони утворюють єдине нечленоване поняття.

Бордун-зілля,мати-й-мачуха.

Сполучення синонімів часто асоціативних на зразок:хліб-сіль,батько-мати,путь-дорога.

Сполучення антонімів: купівля-продаж,експорт-імпорт.