
- •Матриця. Розмірність матриці. Різновиди матриць. Встановити розмірність наступних матриць:
- •2.Які елементи утворюють головну та побічну діагональ матриці? Для наступних матриць визначити елементи:
- •3. Як помножити матрицю на дійсне число? додавання матриць.
- •4.Які матриці можна множити? Як знайти добуток матриць? Чи має добуток матриць властивість комунікативності?
- •5. Протилежна, транспонована та вироджена матриці.
- •6.Які матриці мають визначник? Правила обчислення визначників другого та третього порядків.
- •7.Мінор та алгебраїчне доповнення елемента матриці.
- •8. Яка матриця має собі обернену? Як знаходять та позначають обернену матрицю до матриці а ?
- •9. Властивості визначників.
- •10.Система лінійних рівнянь та її розв’язок. Означення несумісної, означеної, неозначеної, однорідної систем лінійних рівнянь.
- •11.Формули Крамера.
- •13. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом Гауса.
- •14.Означення вектора, абсолютної величини вектора,
- •15. Означення колінеарних векторів. Умова колінеарності векторів.
- •16.Скалярний добуток векторів. Умова перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами.
- •18.Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих. Як знайти точку перетину двох прямих.
- •19.Загальне рівняння прямої та рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Канонічне та параметричне рівняння прямої Канонічне рівняння
- •21.Рівнянння прямої з кутовим коефіцієнтом.
- •22. Коло. Канонічне рівняння кола. Діаметр. Хорда.
- •23. Еліпс. Канонічне рівняння еліпса. Побудова еліпса. Ексцентриситет еліпса.
- •Канонічне рівняння Еліпса
- •Побудова Еліпса
- •24.Гіпербола. Канонічне рівняння гіперболи. Побудова гіперболи. Ексцентриситет гіперболи.
- •25.Парабола. Канонічне рівняння параболи. Побудова параболи.
- •26. Векторний добуток двох векторів.
- •27. Мішаний добуток трьох векторів.
- •28.Розклад вектора за базисом.
- •29. Функція. Область визначення та множина значень.
- •32.Екстремум функції. Необхідна умова існування екстремуму. Достатні умови екстремуму.
- •33. Екстремум функції. Дослідження функції на екстремум за допомогою другої похідної.
- •34.Границя функції в точці. Основні теореми про границі. Чудові границі
- •Основні теореми про границі функцій
- •Чудові границі
- •35.Точка розриву функції,їх класифікація.
- •36.Похідна геометричний зміст похідної.
- •37.Правила диференціювання.
- •39. Періодичність функцій. Асимптоти графіка функції.
- •42.Застосування диференціалу функції в наближених обчисленнях.
- •45.Екстремум функції двох змінних. Стаціонарні точки.
- •46.Умовний екстремум функції двох змінних.
- •47.Первісна. Невизначений інтеграл.
- •48.Безпосереднє інтегрування.
- •49.Інтегрування частинами.
- •50. Інтегрування Методом підстановки (заміни змінної)
- •52. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтегралу.
- •54.Метод підстановки для визначеного інтегралу.
- •55.Диференціальне рівняння. Порядок диференціального рівняння. Приклади диференціальних рівнянь.
- •56.Види розв’язків диференціального рівняння.
- •57. Початкові умови диференціального рівняння. Задача Коші.
- •58. Диференціальне рівняння з відокремленими змінними, та його загальний розв’язок.
- •59.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку, їх загальний розв’язок.
- •Бернуллі метод
48.Безпосереднє інтегрування.
Під безпосереднім інтегруванням розуміють такий спосіб знаходження інтег-ралу, коли пшяхом тотожних перетворень підінтегральної функції та застосування властивостей невизначеного інтегралу приходимо до одного чи декількох табличних інгефалів.
C3dx Приклад 1. Знайти інтеграл I2 .
J х
Розв’язання: Використовуємо властивості степеня з від’ємним показником
1 (а-"= ~^ ; а>0) і знайдемо невизначений інтеграл від степеневої функції: a-2 dx = + C = -3xA+C = — + С.
-2 + 1 х
3dx —3
X х
{3dx Г Відповідь: N2 = —+ C
J X x
Dx
49.Інтегрування частинами.
Суть методу в наступному: якщо підінтегральна функція представима у виді добутку двох неперервних і повних функцій (кожна з який може бути як елементарною функцією, так і композицією), то справедливі формули
для невизначеного інтеграла:
для визначеного:
Передбачається,
що знаходження інтеграла
простіше, ніж
.
У іншому випадку застосування методу
не виправдано.
Одержання формул
для невизначеного інтеграла
Функції
и
повні, отже, можливе диференціювання:
Ці функції також неперервні, значить можна взяти інтеграл від обох частин рівності:
Операція інтегрування протилежна диференціюванню:
Після перестановок:
для визначеного
У цілому аналогічно випадку для невизначеного інтеграла:
50. Інтегрування Методом підстановки (заміни змінної)
Цей метод містить два прийоми.
a)
Якщо для знаходження заданого інтеграла
∫f(x)dx
зробити підстановку x
= φ(t),
тоді має місце рівність:
Після знаходження останнього інтеграла треба повернутись до початкової змінної інтегрування х. Для застосування цього прийому треба, щоб функція х - φ (t) мала обернену t = ψ(х).
b) Якщо зробити заміну змінної, тобто t = φ (х) тоді має місце рівність:
Після знаходження останнього інтеграла треба повернутись до змінної х, використовуючи рівність t = φ (х).
52. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтегралу.
Визначений інтеграл — в математичному аналізі це інтеграл функції з вказаною областю інтегрування. Визначений інтеграл є неперервним функціоналом, лінійним по підінтегральним функціям і адитивним по області інтегрування. У найпростішому випадку область інтегрування — це відрізок числової осі. Геометричний смисл цього визначеного інтеграла — це площа криволінійної фігури, обмеженої віссю абсцис, двома вертикалями на краях відрізка і кривою графіка функції.
Формула Ньютона—Лейбніца
Нехай функція f неперервна на відрізку [а, b] та F — певна первісна для f на цьому відрізку, тоді:
Ця формула називається формулою Ньютона—Лейбніца. Іноді її називають основною формулою інтегрального числення. Для скорочення запису часто застосовуеться позначення:
Геометричний зміст визначеного інтегралу
Необхідно обчислити визначений інтеграл
за умови, що а і b
- певні числа,
а є неперервною функцією на інтервалі
інтегрування Для цього розіб'ємо
відрізок на часткових інтервалів
точками з кроком
,
у кожному з яких виберемо довільні точки
.
Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначеного інтегралу є узагальненням методу Архімеда для обчислення площ і поверхонь плоских, криволінійних поверхонь, об'ємів тіл, довжин кривих та інших задач.
Геометричний
зміст визначеного інтегралу полягає в
тому, що він чисельно дорівнює площі
криволінійної трапеції, обмеженої
прямими
та функцією
У самому визначенні його фактично вже
закладена основна ідея чисельного
інтегрування. Адже шукана площа може
показана як границя інтегральної суми.