Тест із підтеми

1. Вважають, що первісна земна кора виникла:

А 5,5 млрд років тому; Б 4,6 млрд років тому;

В 0,6 млрд років тому; Г 65 мільйонів років тому.

2. Етап у розвитку Землі (5,5-4,6 млрд років тому), коли Земля формувалась як планета з хмари космічного пилу, називають:

А астрономічним; Б догеологічним; В абсолютним; Г геологічним.

3. З моменту формування твердої оболонки Землі (4,6 млрд років) відрахо­вують етап розвитку Землі, який називають:

А астрономічним; Б догеологічним; В абсолютним; Г геологічним.

4. Вкажіть твердження, які правильно характеризують абсолютний геологічний вік:

1  абсолютний вік земної кори становить 4,6 млрд років; 2  його навчилися визначати ще задовго до початку XX століття, коли було винайдено явище радіоактивності; 3 для визначається його достатньо встановити послідовність залягання гірських порід; 4  визначається шляхом встановлення частки радіоактивних атомів у гірській породі; 5 вік, виражений у роках, що минули від моменту утворення породи; 6 встановлюється тільки за відбитками давніх живих організмів.

1

Мінерали і гірські породи, що складають земну кору. Типи земної кори

Земна кора складається з магматичних, осадових і метаморфічних гірських порід. Магматичні породи утворюються при затвердінні магми, що надходить з верхніх шарів мантії. Якщо магма проникає по тріщинах у земну кору і на глибині повільно застигає в умовах високого тиску, утворюються інтрузивні гірські породи (граніт, габро й ін.). При виливанні магми на земну поверхню і швидкому остиганні її формуються ефузивні гірські породи (базальт, вулканічний туф і ін.).

Осадові породи утворюються на земній поверхні під дією зовнішніх (екзогенних) сил, переважно у результаті вивітрювання. Це процес подрібнення та хімічних змін гірських порід внаслідок температурних коливань, хімічного впливу атмосфери, води та організмів. Розрізняють вивітрювання фізичне, хімічне і органічне. Перше являє собою процес подрібнення і розпушування гірських порід під впливом різких змін температури, замерзання води в тріщинах. Руйнування гірських порід під дією води і повітря (кисню та вуглекислого газу) називають хімічним вивітрюванням. На відміну від фізичного, хімічне вивітрювання не лише руйнує породи, а й змінює їхній мінералогічний склад. Адже гірські породи складаються з одного або декількох мінералів (речовин однорідного складу).

Органічним вивітрюванням називається руйнування і розпушування гірських порід корінням рослин та розчиненням мінералів кислотами рослин і мікроорганізмів, що поселяються на гірських породах.

Пухкий матеріал, створений вивітрюванням, залишається на місці або переноситься текучими водами, вітром, льодовиками. Перенесені і відкладені продукти вивітрювання – це осадові гірські породи. Ті з них, які формуються при руйнуванні і наступному відкладенні різних гірських порід, називаються уламковими породами (глина, пісок, валуни й ін.). За рахунок хімічних взаємодій, розчинення і випадання в осад з розчинів (морської води, вод солоних озер, підземних вод) утворюються осадові породи хімічного походження (солі, гіпси, вапняки, боксити, фосфорити, руди деяких металів і ін.). Наслідками життєдіяльності організмів є органогенні породи (вапняк-черепашник, крейда, кам’яне вугілля, нафта й ін.).

Метаморфічні породи виникають у результаті зміни (метаморфізму) осадових та магматичних гірських порід, які опинились на значній глибині. Під впливом високих температур і тиску, а також гарячих розчинів і газів, що піднімаються з мантії, вони перекристалізовуються, змінюють свої властивості. Граніт перетворюється в ще твердіший гнейс, вапняк – у мармур, вугілля – у графіт. У процесі метаморфізму утворюються також уранові руди, алмази й інші дорогоцінні камені.

Земна кора складена осадовими та кристалічними породами магматичного і метаморфічного походження. Однак вона неоднорідна за складом і будовою, товщиною. Розрізняють два основних типи земної кори: матери­кову (континентальну) й океанічну.

Материкова земна кора має загальну потужність близько 60–75 км у гірських районах та 30–40 км – на рівнинах. Складається вона з трьох шарів: осадового потужністю до 20–25 км, гранітного (гранітно-гнейсового) і базальтового.

Загальна потужність океанічної земної кори в середньому становить 5–10 км. Вона складена двома основними шарами. Зверху залягає малопотужний (у серед­ньому – близько 1 км) шар пухких морських відкладів кременисто-карбонат­ного складу. Під ним лежить базальтовий шар. Гранітного шару між осадовим і базальтовим немає.

Таким чином, океанічна земна кора відрізняться від материкової за потужністю, будовою, а також за віком (не більше 160–180 млн років). Оскільки прибережні акваторії Світового океану до ізобати 1000 м і більше мають земну кору материкового типу, то площа останньої становить близько 40 відсотків від площі всієї твердої оболонки Землі.