10. Теорії волі та загальне поняття волі й вольового зусилля

Питання про природу волі у світовій філософській психології вирішувалось різним чином. Три головні сфери психічного: інтелектуальна, емоційна, вольова були вперше відокремлені за часів античності - у рамках спіритуалістичного напряму. За уявленням Платона, людська душа складається з таких частин, як розумова, гнівна і хтива. Саме гнівна душа, яка переважає над іншими частинами у людини, котра належить до спільності воїнів, є уособленням волі. Вона забезпечує ефективність дій воїна, зобов'язаного виконувати накази в складних умовах зовнішньої протидії. Така воля є свідомою духовною силою, яка слугує ствердженню розумових цілей.

Раціональність природи волі вперше заперечив А. Шопен-гауер. Ним стверджувалась воля як темна, несвідома, ірраціональна сила, яка лежить в основі світу. Така воля (тобто воля до життя) більш відповідна хтивій частині души за Платоном, від неї людина повинна звільнитись, щоб мати якусь надію.

Інше філософське питання про волю стосується свободи волі. Є два його вирішення: детермінізм (свободи волі нема) та індетермінізм (свобода волі є). За С. А. Левицьким, питання про свободу волі розпадається на три питання:

• про свободу дії (вона обмежена законами фізики, фізіології);

• про свободу вибору (тобто чи здатна людська воля вибирати між мотивами; згідно детерміністам, вольове життя людини зводиться до боротьби мотивів, в якій найсильніший мотив автоматично перемагає - але критерієм сили мотиву може бути тільки його дієвість, отож, про те, який мотив вважати найсильнішим, ми дізнаємось не раніше, ніж він переможе);

8. Психічні властивості та стани

Відчуття – вищий продукт культурно-емоційного розвитку людини. Вони пов'язані з певними вхідними в сферу культури предметами, видами діяльності і людьми, що оточують людину.

Відчуття виконують в житті і діяльності людини, в його спілкуванні з навколишніми людьми мотивуючу роль. Відносно навколишнього його світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні відчуття. Вони завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися. Прояв сильного і стійкого позитивного відчуття до чого-небудь або до кого-небудь називається пристрастю. Стійкі відчуття помірної або слабкої сили, що діють протягом тривалого часу, іменуються настроями.

Афекти – це особливо виражені емоційні стани, що супроводжуються видимими змінами в поведінці людини, яка їх випробовує. Афект не передує поведінці, а як би зрушений на його кінець.

Розвиток афекту підкоряється наступному закону: чим сильнішим є початковий мотиваційний стимул поведінки і ніж більше зусиль довелося витратити на те, щоб його реалізувати; чим менше підсумок, отриманий в результаті всього цього, тим сильніше виникаючий афект. На відміну від емоцій і відчуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями.

Афекти, як правило, перешкоджають нормальній організації поведінки, його розумності. Вони здатні залишати сильні і стійкі сліди в довготривалій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і відчуттів зв'язана по перевазі з короткочасною і оперативною пам'яттю. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення аффектогенних ситуацій, може накопичуватися і, якщо їй вчасно не дати виходу, привести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, яка, знімаючи виниклу напругу, часто супроводжується відчуттям втоми, пригніченості, депресією.

Пристрасть – ще один вид складних, якісно своєрідних і таких, що зустрічаються тільки у людини емоційних станів. Пристрасть є сплав емоцій, мотивів і відчуттів, сконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмету (людини).

С.Л.Рубинштейн вважав, що в емоційних проявах особи можна виділити три сфери: її органічне життя, її інтереси матеріального порядку і її духовні, етичні потреби. Він позначив їх відповідно як органічну (афектно-емоційну) чутливість, наочні відчуття і узагальнені світоглядні відчуття. До афектно-емоційної чутливості відносяться, на його думку, елементарні задоволення і незадоволення, переважно пов'язані із задоволенням органічних потреб.