71. Теоретичне та законодавче визначення, особливості правового регулювання екологічного податку в Україні.

Екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів викидів в атмосферу, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів, який є джерелом фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, підвищення рівня екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Законодавче визначення - екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року

У зв’язку з набуттям чинності Податкового кодексу України, замість загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища справлятиметься екологічний податок .

Коло платників податку дещо розширилось. Так, окрім суб’єктів, що були платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища, з 1 січня 2011 року екологічний податок сплачують усі, хто використовує паливо для транспортних засобів, в тому числі суб’єкти господарювання, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які користуються автомобілями.

Кодексом передбачається справляння екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення через податкових агентів, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю паливом.

Таким чином, екологічний податок сплачується платниками податку під час придбання палива, а податковими агентами, які реалізують паливо, цей податок утримується і сплачується до бюджету.

Обчислення екологічного податку проводиться податковими агентами самостійно.

72. Теоретичне та законодавче визначення, особливості правового регулювання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в Україні.

Податковим кодексом України, було проведено оптимізацію місцевих податків та зборів. Встановлено два місцевих податки та три збори. Таке рішення було прийнято після проведення ретельного аналізу щодо ефективності застосування місцевих податків і зборів, які були передбачені Законом України «Про систему оподаткування». З прийняттям Податкового кодексу з’явився новий місцевий податок:«Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Об’єктом оподаткування якого є об’єкт житлової нерухомості, який перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, а база оподаткування залежить від площі об’єкту. Кодексом передбачені ставки, пільги та строки уплати цього податку.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - обов'язковий, безумовний платіж до місцевого бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства, платниками якого виступають власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правовогополя іноземної країни.

ПКУ визначає - Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – платниками є фізичні особи – власники житлової нерухомості. Базою оподаткування є площа об’єкта житлової нерухомості і обчислюється органами ДПС. Ставки встановлюються органами місцевого самоврядування в залежності від площі квартири або жилого будинку (1 % та 2,7 %).