55. Відстрочення податкових зобов’язань: поняття, умови, підстави та порядок надання, відмінність від розстрочення.

Відстроченням податкових зобов’язань є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань.

Підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкрвих зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, але не пізніше строку закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

ПКУ закріплює порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, яке приймається у такому порядку:– стосовно загальнодержавних податків та зборів – керівником контролюючого органу (його заступником);– стосовно місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Відмінність між відстроченням і розстроченням полягає у підставах та порядку сплати (погашення) сум . Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

56. Джерела податкового права України: поняття, система, характеристика. Конституція України як джерело податкового права.

Джерела ПП – це зовнішні форми вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, які встановлюють норми податкового права.

Джерела податкового права характеризуються рядом особливостей. Відповідно до Конституції України, система оподаткування, податки та збори встановлюються виключно законами України.

Усі закони, що регулюють податкові відносини, можна поділити на податкові та неподаткові. До основних податкових законів належить, наприклад, ПКУ, ЗУ «Про державну податкову службу в Україні». До неподаткових законів, які непрямо регулюють відносини, що входять до сфери податкового права, належать, наприклад, такі: «Про державний бюджет», «Про банки і банківську діяльність», кодекси — Земельний, Кримінальний, Кодекс України про адміністративні правопорушення та ін.

Поряд із законами існує широка мережа підзаконних нормативних актів (укази, інструкції, роз’яснення, накази), які регулюють податкові правовідносини й повинні конкретизувати та полегшувати застосування податкових законів.

Таким чином, основу джерел податкового права складають податкові закони — нормативно-правові акти вищого законодавчого органу держави, які зобов’язують юридичних і фізичних осіб сплачувати до бюджетів (державних цільових фондів) податки та збори. Податкові закони мають певну структуру, елементи якої є необхідними для розкриття змісту конкретних податків та механізму їхньої сплати.

Конституція Укр як джерело ПП: 1) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових служб за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.