96. Розмежуйте поняття «базова ставка податку», «абсолютна ставка податку», відносна ставка податку» та «гранична ставка податку».

Ставка податку — це розмір податку на одиницю оподаткування. Характер податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування.

Ставка оподаткування покликана визначити розмір податку у грошовому виразі. Вона відображає спосіб отримання суми податку на основі конкретної податкової бази.

Базова (основна) ставка − ставка, що не враховує особливостей платника або виду діяльності, які полегшують або збільшують податковий тягар. Необхідно мати на увазі, що по деяких податкових платежах про базову податкову ставку можна говорити досить умовно, виходячи з множинності ставок по даному податку (акцизний податок), або враховувати,що при обчисленні одного і того ж самого податку можуть використовуватись декілька базових ставок.

Абсолютні (специфічні) ставки – ставки податку, при яких розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина на кожну одиницю оподаткування. Подібні ставки потребують змін, тому що інфляційні процеси роблять цей механізм запізнілим.

Відносні (адвалорні) ставки – ставки податку, при яких розмір податку встановлюється в певному співвідношенні до одиниці оподаткування. Характер співвідношення ставки податку й одиниці оподаткування дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок: а) відносно-процентні ставки податку б) відносно- в) відносно-грошові.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений ПКУ. Обмеження податкового тиску застосовуються в переважній більшості випадків шляхом використання саме цієї конструкції. Але треба враховувати, що гранична межа при встановленні ставки стосується місцевих податків та зборів, коли таким чином обмежується нормотворчість на місцях. Ставки загальнодержавних податків та зборів визначаються законом. Стосовно введення місцевих податків та зборів Верховою Радою України.

97. Розмежуйте поняття «об’єкт оподаткування», «предмет оподаткування», «база оподаткування» та «одиниця виміру бази оподаткування».

Предмет оподаткування — це те, на що спрямоване відношення оподаткування. Податками обкладаються різні реальні речі, факти, дії, відношення, блага, як матеріального характеру, так і нематеріального. Отже, предмет оподаткування характеризує реально-сутнісну, фактичну сторону того, що оподатковується. Сам по собі предмет оподаткування ще не породжує податкових зобов’язань, підстави яких пов’язуються з певним юридичним станом, відношенням суб’єкта щодо предмета оподаткування.

Під об’єктом оподаткування слід розуміти предмет оподаткування, що перебуває у відповідному юридичному відношенні до суб’єкта оподаткування, і при цьому такий зв’язок обумовлює виникнення податкового зобов’язання.

Поняття предмета оподаткування характеризує фактичний зміст того, що оподатковується, а поняття об’єкта оподаткування, охоплюючи фактичний бік, додає до цього ще й відповідний юридичний зміст через об’єкт оподаткування із множини предметів має бути чітко й однозначно виділений саме той, що підлягає оподаткуванню згідно із законодавством.

Вважається, що відмінність між предметом та об’єктом оподаткування найбільш виражена щодо податків на майно.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. Податкова база за своїм змістом є об’єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, обчисленню суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Вимір об’єкта оподаткування здійснюється за допомогою одиниці оподаткування, що виступає як умовна одиниця, яка надає кількісний вираз базі оподаткування.