91. Порядок оподаткування туристичних послуг.

Згідно з ПКУ особою, відповідальною за сплату ПДВ з надання туристичних послуг, є особа, яка діє від свого власного імені та не є агентом іншої особи.

Кодекс визначає об’єкт оподаткування ПДВ. З метою оподаткування зазначений перелік туристичних послуг розглядається як єдина туристична послуга. Туристична послуга - послуга з тимчасового розміщення туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання, а також послуги з харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування, включаючи послуги із страхування життя або здоров'я такого туриста чи його цивільної відповідальності перед третіми особами, які включаються до вартості послуги з тимчасового розміщення туриста або вартості туристичної путівки.

Основною особою, яка надає комплекс туристичних послуг, визнано туристичного оператора. Туристичний агент є платником ПДВ. Це особа, яка згідно з умовами цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором, придбаває туристичний ваучер або проводить посередницькі операції з його постачання від імені та/або за дорученням туристичного оператора туристам або іншим туристичним агентам.

Базою оподаткування є вартість такої послуги, що дорівнює сумі винагороди такого туристичного оператора, а для туристичних агентів – вартість туристичного ваучера, придбаного у туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники. При цьому виникає право на податковий кредит з ПДВ.

ПКУ визначено базу оподаткування при проведенні операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичної послуги , призначеної для її споживання за межами території України. Базою оподаткування є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених послуг туристичного ваучера та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання таких туристичних послуг.

У разі якщо постачання туристичної послуги здійснюється нерезидентом через резидентів, що не зареєстровані як платники податку, обов'язок із сплати податку покладається на осіб, які отримують такі послуги. Сума податку, нарахованого туристичним оператором відповідно до цього пункту, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.

92. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У ПКУ уточнено місце постачання послуг. Встановлюються правила оподаткування постачання послуг нерезидентом, якого не зареєстровано платником ПДВ, особі, яку зареєстровано платником податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту. Місце постачання послуг розташоване на митній території України. Дія норм поширюється на тих осіб-нерезидентів, яких не зареєстровано платниками ПДВ. Отже, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, зареєстровані як платники ПДВ, не підпадають під дію правил оподаткування. Базою оподаткування для послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, є договірна вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком ПДВ. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ. Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

На отримувача послуг від нерезидента поширюються загальні правила щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за податкові правопорушення. При виникненні податкового боргу настає майнова та фінансові відповідальність платника податку. Застосування права податкової застави на майно боржника розглядається лише як забезпечувальне право і воно не може бути перешкодою для виконання боржником своїх зобов’язань. Кодексом передбачено, що у разі, якщо в податковій заставі перебувають лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податку може відчужувати таке майно без погодження з органом ДПС за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження спрямовуватимуться в повному обсязі на виплату заробітної плати та/або погашення податкового боргу.