Особливості уваги дітей дошкільного віку

Успішність в оволодінні тією чи іншою діяльністю залежить від уваги дитини. Вона завжди включена у діяльність, є найважливішою умовою її продуктивності і виступає у єдності з пізнавальними психічними процесами та емоційно-вольовою сферою.Роль уваги полягає у забезпеченні психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових) та успішної роботи свідомості. Вона пропускає через себе все, що входить у душу людини із зовнішнього світу, оскільки є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості її на об'єктах, які мають для неї певне значення.

Увага дітей дошкільного віку має такі особливості:

1) нетривала зосередженість, схильність до значних коливань. Протягом короткого часу діти неодноразово переходять від одного виду діяльності до іншого, по кілька разів змінюють свій задум;

2) піддатливість зовнішнім впливам. Навіть незначний сторонній подразник відволікає увагу дитини від діяльності;

3) залежність від виду занять. 4-річні діти здатні 20 і більше хвилин уважно слухати цікаву казку чи дивитися мультфільми. Однак вони будуть відволікатися від нецікавих занять через 5 хв. після їх початку;

4) неспроможність переключення на власний розсуд з одного об'єкта на інший за відсутності довільної психічної регуляції;

б) залежність від віку дітей. Чим молодші діти, тим менше вони можуть зосередитися на словах дорослого, оскільки їхню увагу більше привертають яскраві, привабливі предмети (слова лише супроводжують їх). У середньому і старшому дошкільному віці слова дорослого набувають значно важливішого значення для дитини, вона вже само-ініціативно спрямовує на них свою увагу;

6) слабкий розподіл уваги (неможливість одночасно виконувати два або більше видів діяльності), невеликий обсяг (неспроможність утримувати багато об'єктів за короткий проміжок часу).

Зосередженість і спрямованість на об'єктах забезпечує їх виразне відображення. Дитина не може бути уважною взагалі, її увага завжди проявляється у конкретних психічних процесах: вона приглядається, прислухається, відгадує загадку, намагається прочитати слово, малює, грається тощо.

Функції уваги у дошкільників

Будучи пізнавальним процесом, увага сприяє отриманню знань дитини про світ і себе у ньому, спрямовуючись як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власне внутрішнє життя. Вона не лише створює умови для психічної діяльності, а й виконує охоронну функцію, зумовлюючи своєчасне реагування людини на зміни у навколишньому середовищі і в собі.Основи уважності як важливого фактора пізнавальної діяльності формуються у ранньому дитинстві. Зароджується увага у перші тижні життя дитини. Із часом вона починає зосереджувати свій зір і слух на тому, що збуджує, насторожує її, рефлекторно відповідає на цей вплив відповідними рухами. Завдяки увазі відбувається зв'язок організму дитини з навколишнім середовищем.Увага є рефлекторним актом, який пов'язує центральну нервову систему з навколишнім світом, одним із вирішальних чинників, що зумовлюють регуляцію найважливіших психофізичних процесів в організмі дитини. Завдяки їй всі психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення) стають багатшими, повнішими, досконалішими.У житті і діяльності дитини увага виконує різноманітні функції: активізує потрібні і гальмує непотрібні на певний момент психічні і фізіологічні процеси; сприяє відбору інформації відповідно до потреб дитини; забезпечує вибіркову, короткочасну або тривалу зосередженість на одному об'єкті або виді діяльності. З нею пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів, точність і деталізація сприймання, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність мислительної діяльності.Якщо діти зосереджують свою увагу не на тому, що пояснює їм вихователь, а на тому, що відбувається за вікном, на мріях про гру, вони нічого не сприймуть і не зрозуміють із того, що їм розповідає педагог. Однак міркування, поради, оцінки вихователя їм особливо потрібні, адже без них їхня діяльність не матиме потрібної вмотивованості, доцільності, належної організованості. Слово вихователя є дороговказом у мінливій діяльності дошкільників, спонукає їх до уважності.У дошкільному віці всі види і властивості уваги зазнають суттєвих змін, основними серед яких є: розширення обсягу; підвищення стійкості; розвиток здатності до переключення і розподілу; формування довільної уваги.Ці зміни урізноманітнюють внутрішнє життя дитини, сприяють розширенню її світогляду.

КРИЗА 7-МИ РОКІВ

Це криза саморегуляції, що нагадує кризу 1 року. Дитина починає регулювати свою поведінку правилами. Раніше поступлива, вона раптом починає пред'являти претензії на увагу до себе. Поведінка стає химерною. З одного боку, у неї в поведінці з'являється демонстративна наївність, яка дратує, оскільки інтуїтивно сприймається оточуючими як нещирість. З іншого, здається зайве дорослим: дитит пред'являє батьків і оточуючим свої норми. Для дитини розпадається єдність афекту і інтелекту, і цей період характеризується утрируваними формами поведінки. Дитина не володіє своїми відчуттями (не може стримувати, але і не уміє управляти ними). Річ у тому, що, втративши одні форми поведінки, вона ще не набула інші. Базальна потреба – пошана. Будь-який молодший школяр висловлює претензію на пошану, на відношення до нього як до дорослого, на визнання його суверенітету.  Якщо потреба в пошані не буде задоволена, то неможливо буде будувати відносини з цією людиною на основі розуміння ("Я відкритий для розуміння, якщо упевнений, що мене поважають"). Діти вчаться задовольняти свої фізичні і духовні потреби способами, прийнятними для них самих і тих, з ким вони спілкуються.Утруднення в засвоєнні нових норм і правил поведінки можуть викликати невиправдані самообмеження і наднеобхідний самоконтроль.  Діти в цей час прагнуть швидше знайти такі форми поведінки, які допомогли б їм ввести свої бажання і інтереси у соціально допустимі рамки. У цьому полягає суть конфлікту з формулою "ініціатива проти відчуття провини".  Заохочення до самостійності дітей сприяє розвитку їхнього інтелекту та ініціативи. Якщо ж прояви незалежності часто супроводять невдачі або дітей занадто строго карають за якусь провину, це може привести до того, що відчуття провини запанує над прагненням до самостійності і відповідальності.