6. Функції історичного знання.

Функції - те, навіщо ми іст вчимо. Результат допитливості стає інф і досвід. Світоглядні координати: минуле, теперішнє, майбутнє.

Функції: - науково-пізнавальна (заглянути в минуле) → грунт на допитливості; - прогностична - люд не тільки хоче знати, що було у минулому, а й заглянути у майбутнє; - соціальної пам'яті – нагромадж. і узагальнення соц. досвіду (функція соц. пам’яті); - виховна - навчальність як сутнісна риса іст.

Історія виконує кілька соціально значущих функцій:

• пізнавальна, інтелектуально розвиває, яка полягає в самому вивченні історичного шляху країн, народів і в об'єктивно-справжньому, з позиції історизму, відображенні всіх явищ і процесів, що становлять історію людства.

практично-політична. Суть її в тому, що історія як наука, виявляючи на основі теоретичного осмислення історичних фактів закономірності розвитку суспільства, допомагає виробляти науково обгрунтований політичний курс, уникати суб'єктивних рішень.

- світоглядна. Історія створює документально точні повісті про видатні події минулого, про мислителя, яким суспільство зобов'язане своїм розвитком. Світогляд - погляд на світ, суспільство, закони його розвитку - може бути науковим, якщо спирається на об'єктивну реальність. У суспільному розвитку об'єктивна реальність - це історичні факти. Історія, її фактологічна сторона, є фундаментом, на якому грунтується наука про суспільство. Щоб висновки з історії стали науковими, необхідно вивчати всі факти, що відносяться до даного процесу в їх сукупності, тільки тоді можна отримати об'єктивну картину і забезпечити науковість пізнання.

• Історія має величезний виховним впливом. Знання історії свого народу та всесвітньої історії формує громадянські якості - патріотизм і інтернаціоналізм; показує роль народу та окремих особистостей у розвитку суспільства; дозволяє пізнати моральні та етичні цінності людства в їх розвитку, зрозуміти такі категорії, як честь, обов'язок перед суспільством, бачити вади суспільства і людей, їх вплив на людські долі. Вивчення історії привчає мислити історичними категоріями, бачити суспільство в розвитку, оцінювати явища суспільного життя по відношенню до їх минулого і співвідносити з подальшим ходом розвитку подій.

7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.

Зміст шкільної історичної освіти є сукупністю змісту всіх курсів історії, що вивчаються сьогодні у 5 11-х класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Форм. на основі відбору та структурування фактів і понять історичної науки відповідно до цілей і завдань навчання історії в школі.

До вивчення у шкільних історичних курсах відбираються основні факти, найважливіші події та явища вітчизняної та всесвітньої історії, відповідні теоретичні поняття та ідеї, способи історичного пізнання та аналізу і т. п. Зміст історичної освіти, відібраний для навчання у школі, оформлюється у вигляді Державного стандарту, програм і підручників.

У викладанні історії застосовуються цивілізаційний, аксологічний, культурологічний, стадіальний та інші підходи, багато уваги приділяється іст. особистостям, дискусійним та уразливим питанням історії тощо. Педагог учить дітей розмежовувати процес пізнання минулого і процес моральної оцінки вчинків людей, відрізняти факти від їх інтерпретацій і т. п.

Зміст освіти засвоюється учнями за допомогою методичної технології навчання → певні форми, методи, прийоми та засоби навчання.

Навчання історії може бути організоване у формі класних, по позакласних та позашкільних занять. Форми навчання: урок, секції, семінари, практичні та лабораторні заняття, конференції, екс­курсії, інтерактивні заняття («круглі столи», дискусії, дебати, рольові ігри та ін.).

Методи (способи діяльності) навчання розподіляються на: усно-словесні, наприклад пояснення вчителя, словесно-текстові - аналіз історичного документа, наочні, практичні тощо. → дають відповідь па питання, як вчити, визначають дво­сторонню діяльність учня і вчителя. Кожен з методів є складним за структурою і передбачає застосування певної сукупності прийомів та засобів навчання (тексти, приладдя, посібники тощо).

Зміст осв: систематизований набір знань і вмінь, які мають набути учн в процесі навч. Стандарт — ступінь оволодіння цими знаннями і вміннями, тобто певний бажаний рівень якого треба досягти (в абстракт розум-ні). Стандарт Освіти - це опис цього бажаного рівня. 3 типи ОС: 1. ОС як можливість досягнення навч стандартів (опис процедури яка мас дати змогу учню опанув навч стандарт); 2. Злн'стові ставд-ти (Укр): весь мат-л поділ на 2 част: обовяз і вибірк компонент. 3. С-т досягнень (тобто вміння, які уч здатен викор на практиці). Критерії до СО: док який визнач мету і завд; суч тенденц і вимоги часу; нести в собі ел діагностики, за якими визнач рівень підгот учня (перетпор якісні у кількісні ); універсальні; порівнювані; реальні для впровадж. Важл склад-ою ДС є навч програма, яка може склад: ]. на базі змісту (цілі? зміст? методи; 3-й світ)2. на базі досвіду, ); як рамкова структ-ра (склад з 2 комп: встановл цілі навч, визнач заг керівні принципи, якими має керуватися вчитель для факт-го кер-ва процесом навч.