62. Модель навчання історії у грі.

Поняття «гра», за визначенням найбільших наукових авторитетів, можна віднести до найпарадоксальніших понять людської культури.

Кілька підходів щодо сутності дидактичних ігор. Один, більш широкий, виводить поняття «дидактична гра» від «гра», дидактична гра - це цікава для суб'єкта навчальна діяльність в умовних ситуаціях. «Дидактична гра - це умови, цікава для суб'єкта діяльність, що спрямована на формування знань, умінь, навичок».

О. Савченко розмежовує поняття власне, «дидактична гра», дещо звужуючи його в порівнянні з попереднім тлумаченням, та «ігрова діяльність». «У навчальному процесі, ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи». Дидактичні і О. Савченко розглядає як різновид ігор за правилами.

К. Баханов пише про гру в контексті інноваційнім систем, технологій та моделей навчання, підкреслюючи, що «модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учнів у гру (передусім ігрове моделювання подій та явній що вивчаються). Такі досить різні підходи до визначення поняття «дидактична гра» зумовлюють наявність різноманітних класифікацій дидактичних ігор для навчання історії. Найгрунтовншіий огляд класифікацій здійснив К. Баханов. Найприйнятнішими класифікаціями дидактичних ігор з Історі ї→ ті, що ґрунтуються на методиці їх прове­дення, дидактичній меті та основних шляхах п досягнення.

За методикою проведення ігри поділяються на: - ігри-змагання; - сюжетні; - рольові; - ділові; - імітаційні ігри; - ігри-драматизації.

За дидактичною метою вони бувають: - актуалізуючими; - формуючими; - узагальнюючими; - контрольно-корекційними.

63. Модель навчання історії у дискусії.

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів. Сприяє розвитку мислення,дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку.

Головною рисою навчальної дискусії є цілеспрямований та впорядкований обмін ідеями, судженнями, думками в групі заради пошука істини.

Взаємодія в навчальній дискусії будується не на висловлюваннях її учасниками по черзі власних думок, а на їх змістовно спрямованій самоорганізації, зокрема зверненні учнів один до одного та вчителя з метою поглибленого та різнобічного обговорення ідей, точок зору, проблем.

Ознакою навчальної дискусії є діалогічна позиція педагога, що реалізується в спеціальних організаційних зусиллях та атмосфері спілкування, яка підтримується всіма учасниками дискусії.

Найпоширенішими видами дискусійних методів є такі:

Дебати – це обговорення, побудоване на основі заздалегідь підготовлених і зафіксованих виступів представників двох протилежних за позицією груп. Завдання учасників – висунути свої аргументи „за” і „проти” і в такий спосіб переконати решту учасників, не демонструючи свого вміння нападати на оппонента

Круглий стіл –вид дискусії, під час якої відбувається бесіда невеликої групи (не більше 5 учнів), які на рівних обговорюють визначене питання, спілкуються як один з одним, так і з рештою учнів класу, що складають аудиторію круглого столу.

Дискусія-симпозіум – це вид дискусії, який об’єднує лекцію і групову роботу. Обговорення думок проходить у формі виступів членів групи із заздалегідь підготовленими повідомленнями, які відбивають їхні точки зору, після чого виступаючі відповідають на запитання класу.

Панельна дискусія (засідання експертної групи) – обговорення дискусійного питання в групі з 4-6 учнів із заздалегідь призначеним головою. Відбувається в два етапи: 1) обговорення означеної проблеми всіма учасниками групи; 2) виклад позиції групи у вигляді невеликих (2-3 хв.) виступів кожного її члена перед усім класом. Обговорення цієї позиції з класом не передбачається.

Концентричні кола – дискусія невеликої групи учнів, котру залучають до спілкування інші учасники. Група обговорює дану тему, інші слухають, потім здійснюється обмін позиціями.

Дискусія з елементами ігрового моделювання (урок – судове засідання, дискусія у стилі телевізійного ток-шоу) –різновид дискусії, суть якої полягає у тому, щоб розглянути проблему не тільки з власної позиції, а й з позиції „учасників подій”.