3 Групи історичних понять:

1. Частково історичні поняття — позначають конкретні історичні явища, характерні для певного періоду даної країни (бояри, чернь закупи, смерди, універсал). Ці поняття легко пояснити, вони роз-глядаються в рамках уроку і показують специфіку історичного розвитку окремих країн.

2. Загальноісторичні поняття — являють собою вищий ступінь узагальнення (феодал, васал, фео-дальна роздробленість, законодавство, козацтво, індустріалізація, голодомор). Розкриття цих поняті, відбувається через систему уроків у межах теми.

3. Соціологічні поняття — показують загальні зв'язки історичного процесу. Це такі поняття, як держава, культура, виробничі сили, революція, на-ція, — найбільш складні й загальні поняття. Вихідний момент у процесі формування ісго-ричних уявлень є їхня цілісність. Будь-яке поняття вказує саме на типові риси явища. Тому необхідна конкретизація, наголошення на певних рисах яви-ща, які є найбільш сутгєвими.

Методи або механізми формування історичних понять: 1. Подання нового терміну і визначення, яке узагальнює дане поняття. 2. Наступне використання нового поняття на даному і на наступних уроках. 3. Методи засвоєння історичних понять: порівняння — короткий опис, виокремлення суттєвих ознак, рис явища, усвідомлення відмінностей від інших;

• наочність — практичне використання поняття.

Самі поняття є засобом пізнання історичних фактів, явищ та процесів. Одні групи понять служать підґрунтям для формування іншої групи понять.

43. Навчально-виховні завдання уроку історії.

Урок пережив значну еволюцію. Він змінювався від заняття, в основі якого лежало пасивне сприйнятя матеріалу, до активної форми навчанню. Основна робота в часи пізнього середньовічя полягала в описувані учнів. Робота над новим матеріалом здійснювалась вдома.

В новий і новітній час урок все більше спрямовувся на свідоме й активне засвоєна матеріалу. У 1920 р. домінувала теорія відмирання школи. Було ліквідовано класно-урочну систему, а в 1930 р. уже повернено. Урок історії є лише частиною тих речей, які формують свідомість людини Він лише корегує погляди, які виникають в учня.

Завдання занняття - це не стільки виклад нового матеріалу, скільки перевірка знань учня, формування його вмінь і навичок.Урок має мати свої завданя(часткові але завершені).Правила при визначення завданя уроку.тема уроку повина бути пов'язана з планом,а план має розкривати тему; тема і план уроку мають бути пов'язані з метою або ідеєю.Якщо скажімо ми бажаємо донести до школяра емоції чи сухі знання то необхідно дбати про це в кожній темі.Ключ є відбір та розшаруваня матеріалу.Процес навчання засвоєння відбувається за певними об'єктивними закономірностями : учень сприймає матеріал, осмислює матеріал, запам'ятовує, застосовує нові знаня на практиці.

44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.

Структура уроку - поєднання певних ланок процесц навчання, обумовлене дидактичною метою заняття і релізоване в конкретному типі уроку. Організаційний момент: підготовка робочого місця, вітання, перевірка відсутніх. Дуте завдання не терпить шаблонів у «відкритті уроку». На цьому етапі починається створення сприятливої психологічної атмосфери уроку.

1. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів до сприймання нової теми - це мікроелемент уроку. Цей елемент структури є підготовчим перед засвоєнням нових знань.

2. Мотиванія навчальної діяльності - це етап, метою якого є сконцентрувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорення теми.

3. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів: - це елемент уроку, мета якого - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті і чого від них чекає вчитель. Насамперед учитала. чітко формулює тему уроку й визначає місце уроку в розділі й курсі, його зв'язок з попередніми уроками, повідомляються навчальні задачі (план уроку). Потім треба виголосити очікувані результати уроку.

4. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття) - перший з перерахованих компонентів уроку, що має самоспинне і самодостатнє значення Вони отримують знання в результаті анлізу ілюстрацій і навчальних картин, технічних засобів навчання.

5. Осмислення нових знань і умінь - це етап, метою якого є відновлення в памяті та усвідомлення головних історичних подій, дат, понять і відпрацювання нових прийомів навчальної роботи..

6. Систематизація й узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому і творчому рівнях: пізнавальні задачі, у тому числі проблемних і творчих, де школярі одержують можливість застосувати нові знання й уміння в іншій навчальній ситуації, визначатися у власному відношенні до досліджуваних фактів, покритикувати існуючі оцінки і сформувати власні висновки.

7. Підведення підсумків уроку - це дуже важливий етап уроку. Саме тут прояснюється зміст проробленого, підводиться риска під всім вивченим.