15. Державний освітній стандарт, базовий навчальний план, навчальні програми та підручники

Содержание учебного процесса определяется учебными планами, учебными программами по предметам и фиксируется в учебных книгах, электронных накопителях информации (видеодисках, видеокассетах, компьютерных программах).

Учебный план — это сертификат учебного заведения, определяющий:

• продолжительность учебного года, длительность четвертей и каникул;

• полный перечень предметов, изучаемых в данном учебном заведении;

• распределение предметов по годам обучения;

• количество часов по каждому предмету за все время обучения и на изучение предмета в каждом классе;

• количество часов в неделю на изучение каждого предмета:

• структуру и продолжительность практикумов, лагерных сборов и т. п.

В учебном плане находят отражение принятый обществом воспитательный идеал, намеченные цели, победившая концепция формирования содержания. Он разрабатывается с учетом закономерностей учебно-воспитательного процесса, санитарно-гигиенических и организационных требований, сложившихся традиций. Предметы, включенные в учебный план, делятся на обязательные и факультативные (по выбору). Типовые учебные планы не всегда подходят для новых учебных заведений (гимназий, лицеев, высших профессионально-технических училищ), которые разрабатывают свои собственные документы. На основе учебного плана составляются учебные программы по всем предметам. Учебная программа содержит:

• объяснительную записку о целях изучения данного предмета, основных требованиях к знаниям и умениям учащихся, рекомендуемых формах и методах обучения;

• тематическое содержание изучаемого материала;

• ориентировочное количество времени, которое учитель может потратить на изучение отдельных вопросов курса;

• перечень основных мировоззренческих вопросов.

• указания по реализации межпредметных и межкурсовых связей;

• перечень учебного оборудования и наглядных пособий;

• рекомендуемую литературу.

В связи с углублением процессов дифференциации образования разрабатываются различные (альтернативные) варианты учебных программ. В любом учебном заведении сегодня могут применяться одновременно несколько вариантов программ но одному и тому же предмету, которые предлагаются для усвоения учащимися в соответствии сих. интересами и возможностями. Решение о введении дифференцированных программ и создании классов с углубленным или, наоборот, облегченным изучением предмета принимают школьные советы.

Содержание образования подробно раскрывается в учебной литературе. К ней относятся: школьные учебники, справочники, книги для дополнительного чтения, атласы, карты, сборники задач и упражнений, тетради на печатной основе и т. п. От качества учебной литературы зависит результативность обучения, поэтому подготовке эффективных учебных пособий уделяется большое внимание.

Хороший учебник должен отвечать всем требованиям, предъявляемым к содержащие обучения, а также быть интересным для учащихся, по возможности кратким, доступным, хорошо иллюстрированным, эстетически оформленным. В соответствии с требованием стабильности учебник должен иметь устойчивую основу. Мобильность обеспечивает возможность быстрого введения новых знаний без нарушения основной конструкции. Этой цели способствует блочная конструкция учебника, допускающая вставки, расширяющие блоки. Требования, предъявляемые к учебной книге, настолько многогранны и противоречивы что во всем мире ощущается дефицит хороших учебников, имеющий тенденцию к увеличению по мере роста объема знаний и новых требований. В экономически развитых странах издаются альтернативные (параллельные) учебники, благодаря чему учителя и учащиеся имеют возможность выбирать лучшие.

Учебник должен обеспечивать сознательное и активное участие учащихся в процессе обучения, полное освоение учебного материала. В связи с решением этих задач учебник выполняет следующие дидактические функции;

1. Мопшвационную, которая заключается в создании таких стимулов. Для учащихся, которые побуждают их к изучению данного предмета, формируют интерес и позитивное отношение к работе.

2. Информационную, позволяющую учащимся, расширять объем знаний всеми доступными способами преподнесения информации.

3. Контрольно-корректирующую (тренировочную), которая предполагает возможность проверки, самооценки и коррекции хода и результатов обучения, а также выполнение тренировочных упражнений для формирования необходимых умений и навыков.

Наряду с традиционными все шире применяются безбумажные учебные материалы: видеодиски, видеокассеты и др. Дидактические оценки этих новых и необычных средств обучения противоречивы — от восторженных утверждений о революции в образовании до унылой констатации низкой результативности и бесполезности. Можно ожидать, что там, где требуется образное, эмоциональное изложение фактического материала, видеоучебники принесут пользу, но с их помощью трудно развивать продуктивное мышление, тренировать умения и навыки. Поэтому их целесообразно применять в комплексе с традиционными учебными материалами.

22. Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності.Діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка ре регулюється усвідомленою метою. Діяльність – це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності. Проблема діяльності пов’язана з поняттям активність. Однією з основних рис, що відрізняє діяльність від активності є те, що зміст діяльності не визначається цілком потребою, яка її спричинила. Діяльність керується метою. Мета, тобто, те на що спрямована діяльність, заради чого вона відбувається, виступає як регулятор активності. Проблема діяльності також органічно пов’язана з проблемою особистості та свідомості. Особистість формується і виявляється в діяльності. Діяльність визначає особистість, але особистість обирає ту діяльність, яка визначає її розвиток (Асмолов). Під час діяльності людина взаємодіє з навколишнім середовищем, і цей процес керує свідомість.

Згідно з уявленням О.М.Леонтьєва, до структури діяльності входять такі компоненти: потреби, мотиви, задачі, дії та операції. Він зазначав, що діяльність містить три мікроструктурні блоки: перший пов'язаний з мотивами (1.мотиваційна основа діяльності), другий – з метою (2.цільова основа діяльності), третій – з операціями (3.інструментальна основа діяльності). 1. Діяльність людини мотивується її власними потребами та інтересами: «Я чиню так, тому що саме цього я хочу». Мотиви – це спонукання до діяльності, що пов’язане із задоволенням потреб, в яких виявляється активність суб’єкта, а також визначається його спрямованість. 2. Мета діяльності є своєрідним передбаченням її результату, образ можливого як прообраз дійсного. Мета виступає образом кінцевого результату діяльності.3. При застосуванні тих чи інших інструментів, спосіб виконання діяльності кожна людина уявляє як діяти, як застосовувати ті чи інші знаряддя. Це поняття розкривається через такі як: знання, уміння, навички. Знання – це не тільки сукупність відомостей про щось, а й здатність людей орієнтуватись у системі соціальних відносин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях. Навички – це опанування до автоматизму способів використання певних засобів діяльності. Уміння – це здатність усвідомлено виконувати певні дії.

Види діяльності:

Гра – це вид діяльності, результатом якого не є вироблення якогось матеріального чи ідеального продукту. (індивідуальні, групові, предметні, сюжетні, рольові, ігри з правилами).

Навчання – це різновид діяльності, метою якого є набуття людиною знань, умінь, навичок.

Праця – це цілеспрямована діяльність зі створення благ, необхідних для задоволення своїх тілесних і духовних потреб.