7. Сім'я як важливий чинник виховання особистості. Відомі педагоги України про роль сімейних традицій у вихованні дітей. Взаємозв'язок школи і сім'ї у вихованні учнів.

Сім'я та школа - головні чинники виховання. Вони повинні виховати дитину людиною, освіченим громадянином, членом держави. Сама родина є основою держави і тому родинне виховання є могутнім джерелом формування світогляду, культури, високої моральності.

Результативне навчання й виховання дитини має включати певні складові. Провідною ланкою в цьому процесі є школа. Але ця ланка не є самодостатньою: значну частину часу дитина проводить удома, а отже, важливою для вихователя стає співпраця з батьками, адже від них багато в чому залежить свідоме ставлення до навчання і до самоосвіти дитини. Співпраця вчителя з батьками не тільки дає позитивні результати в навчанні і вихованні учня, а й поліпшує стосунки в родині, сприяє взаєморозумінню між батьками і дітьми, дає дитині привід пишатися своїми батьками, а батькам - дітьми. Об’єднуючою основою родинного і шкільного виховання, на думку Сухомлинського, є використання надбань народної педагогіки (рідна мова, народне мистецтво, вивчення історії свого народу, використання казок, приказок, прислів’їв). Школа повинна організовувати педагогічне просвітництво батьків. Батьки повинні вчитися в батьківській школі стільки ж років, скільки діти в загальноосвітній. Учителі та батьки повинні взаємодіяти у вихованні дітей, у формуванні морального клімату для розвитку особистості.

Роль сім'ї у формуванні людини, що росте, визначається її природою. Сім'я - первинний осередок суспільства. Вона дає дитині життя, в ній він одержує перші уявлення про світ, тут закладається та основна фундація понять, поглядів, відчуттів, звичок, яка лежить в основі етичного становлення і всього ладу особи школяра.

Обставини склалися так, що на сучасному етапі розвитку суспільства справа родинного виховання в українських сім'ях втрачає цінність. Розбудова системи виховання потребує відновити родинну етнопедагогіку та її виховні можливості. "Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка національного виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладається духовний стрижень особистості, основи її моралі, самобутність національного світовідчування і світорозуміння».

А.С.Макаренко вважав: «Цілісність і єдність сімейного колективу – необхідна умова хорошого виховання. Хто хоче дійсно виховувати своїх дітей, той повинен цю єдність. Вона необхідна не тільки для дітей, а й для батьків» А.С.Макаренко виступав за виховання дитини в колективі та через колектив. Сім’я – мікро колектив. Під єдністю слід розуміти взаєморозуміння, взаємоповагу, любов та дружні відносини між членами сім’ї, які створюють сприятливу атмосферу для гармонійного розвитку особистості і її гуманного ставлення до інших людей. Основною умовою сімейного виховання він вважав наявність повної сім’ї, міцного колективу, де батько та мати живуть дружно між собою та дітьми, де царять повага та любов, де мають місце чіткий режим та трудова діяльність. Кожна родина веде своє господарство і дитина повинна брати участь у сімейному господарстві. Саме так у дітей виховується колективізм, чесність, турботливість, відповідальність, оперативність.