14. Аналіз структури депозитних операцій банку. Оцінка стабільності депозитів.
Д
епозит
(вклад)
— це зобов’язання банку за тимчасово
залученими коштами фізичних і юридичних
осіб або цінними паперами за відповідну
плату. Депозитні
операції відіграють значну роль у
діяльності банку:
депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій;
правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;
депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;
ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші ніж МБК.
Наступним етапом аналізу є вертикальний аналіз зобов’язань, або аналіз їх структури. Оскільки частка депозитів у зобов’язаннях найбільша, то потрібно окремо проаналізувати їх структуру. За строками використання коштів рахунки поділяються на: депозити (вклади) до запитання та строкові. За категоріями вкладників на: депозити банків; депозити за рахунок бюджетних коштів, суб’єктів господарської діяльності; ФО. За формою грошового обігу: депозити внесені готівкою та безготівкові. За валютою, у якій номіновано депозит:у національній валюті та в іноземній . Останні підрозділяють на депозити у вільно конвертованій валюті та у невільно конвертованій валюті.
За формою визначення власника депозиту виділяють іменні та депозити на пред’явника. За цільовим призначенням: дохідні депозити та гарантійні . За способом юридичного оформлення зобов’язань: депозити, оформлені угодою, депозити з наданням ощадної книжки, депозити з наданням ощадного сертифіката. За формою вилучення депозиту та нарахованих процентів : безумовні депозити та умовні.
До депозитів до запитання ( онкольних ) відносять: залишки на поточних рахунках клієнтів; кошти місцевих бюджетів та позабюджетних фондів; кошти на коррахунках інших банків (рахунках «лоро»); кошти в розрахунках вклади населення до запитання.
Строкові депозити — грошові кошти, які розміщуються в банку на обумовлений термін і можуть зніматися після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період. Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.
Для оцінки стабільності грошових вкладів населення використовуються такі самі показники, що й для аналізу строкових депозитів. Факторний аналіз величини залишків за вкладами населення може проводитись за допомогою такої факторної моделі: Залишки на рахунках = Чисельність населення регіону × Коефіцієнт охоплення населення ощадною справою × Середній залишок на одному рахунку. У свою чергу, коефіцієнт охоплення населення ощадною справою розраховується за формулою: Коефіцієнт охоплення = Кількість ощадних (депозитних) рахунків у банку / Чисельність населення регіону. Під час аналізу впливу факторів використовується спосіб ланцюгових підстановок.
Для характеристики здатності банку залучати депозити для підтримання своїх кредитних операцій та його можливості давати в кредит ці депозити використовується ще такий показник, як коефіцієнт співвідношення позик та депозитів. Цей коефіцієнт розраховується за такою формулою: Кп/д = Позики / Депозити Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з вищим ризиком, оскільки це свідчить про недостатню ліквідність (уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низьке значення цього коефіцієнта показує в кредитуванні неможливість прийняття існуючого ризику.