74. Суть і різновиди рейтингових оцінок діяльності банку.

Проблема забезпечення фінансової стійкості, надійності та стабільності банківської системи в цілому та кожного її суб’єкта не є суто вітчизняною проблемою. Особливо актуальною вона стала в останні два десятиліття. Особливо через зіткнення країн з економічними труднощами, пов’язаними з проблемами у банківському секторі.

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій із банками, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб’єкти господарської діяльності, приватні особи й самі банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-парт­нерів. Для задоволення саме цієї потреби і слугують публічні рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без проведення детального аналізу їх фінансового стану. Перші рейтинги банків з’явилися в США, порівняно з рейтингами компаній вони більш молоді. Це було пов’язано із включенням таких банківських інструментів, як векселі, деривативи та інші цінні папери, в розряд ринкових або таких, що пропонуються широкому колу інвесторів, котрі не обов’язково є клієнтами банку. Перший рейтинг був опублікований у 1973 р. агенцією Moody’s Investors Service, а згодом був опублікований рейтинг агенції Standard & Poor’s.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг — це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фінансовий бізнес. Банки аналізуються з трьох позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та інших інструментів, емітованих банками; по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку; по-третє, страхової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку. Оцінці підлягає кожен комерційний банк або банківський холдинг, котрий працює на ринку і є залеж­ним від ринку, тобто має бажання отримати кошти на ринку або акцепти на акредитиви. При цьому зовнішній аналіз необхідний навіть за умови чітко організованої системи регулювання та банківського нагляду, оскільки він має інші цілі й нерідко приводить до інших висновків відносно діяльності банку. Методика обробки інформації для визначення рейтингу, як правило, є професійною таємницею, тобто «ноу-хау» спеціалізованих рейтингових агенцій. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб дати компле-ксну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приват­ний вкладник або юридична особа — клієнт банку зможе при­йняти те або інше рішення.

75. Аналіз фінансового стану банку на основі camels.

Система рейтингу банків CAMEL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

"С" (Capital adequacy) - адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

"A" (Asset quality) - якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

"М" (Management) - менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

"Е" (Earnings) - надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

"L" (Liquidity) - ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань. Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів.

«S” - шостий компонент чутливість до ринкового ризику

І, як правило, в кінці виставляється комплексна рейтингова оцінка від 1 до 5. Банк який отримав оцінку 1 вважається надійним та стійким, чим вища оцінка тим більша кількість недолів виявлена у роботі банку.