6. Поняття банківських ресурсів та їх класифікація.

Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій. Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

Класифікація. Щодо джерел створення ресурси комерційних банків поділяються на власні, залучені і запозичені. До складу власних ресурсів входять кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів фундаторів (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і за необхідності додаткового випуску акцій. До них належить також нерозподілений прибуток комерційного банку.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку України або здійснює емісію визначених цінних паперів.

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим комерційним банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні – це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

За можливістю управляти: постійні (капітал банку), стабільні (строкові депозити і позики), нестабільні (депозити на вимогу, кошти в розрахунках, залишки на коррахунках). За ціною залучення чи формування: дорогі (поточні пасиви), дешеві (строкові депозити і позики, ставки за якими значно вищі), безоплатні.

7. Суть і функції власного капіталу банку. Мета, завдання та інф. Забезпечення аналізу власного капіталу.

Аналіз ВК має мету виявити основне джерело формування власного капіталу та виявити яким чином його зміни впливають на фінансову стійкість підприємства, визначити правові, договірні та фінансові обмеження у розпорядженні прибутку, оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів, знайти пріоритетність прав власників у випадку ліквідації. Таким чином аналіз власного капіталу дає можливість виявити його основні завдання такі як забезпечити безперервність діяльності, гарантії захисту капіталу кредиторів і можливих збитків, участь у розподілу отриманого прибутку, участь у управлінні підприємством.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Функції, які виконує власний капітал :

Сутність захисної функції він слугує для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Наступна функція власного капіталу — забезпечення оперативної діяльності банку. Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому.

Його класифікація за різними ознаками

Залежно від організаційно-правової форми діяльності на акціонерний і пайовий. Акціонерний власний капітал формується початково від випуску та розміщення акцій. Пайовий власний капітал початково формується за рахунок внесків коштів та майна (паїв) у статутний капітал банку.

За формою інвестування виокремлюють формування власного капіталу в грошовій, матеріально-речовій формі та у формі фінансових активів. Грошова форма найбільш поширена, універсальна і ліквідна, тобто легко трансформується в інші форми.

Залежно від форми власності: приватний, заснований на власності фізичної особи; колективний — заснований на власності колективу, різних видів господарських товариств та підприємств; державний, який на правах власності належить державі.

За ознакою резидентності національний, що сформований та належить юридичним та фізичним особам-резидентам України, та іноземний, який сформований та належить на правах власності юридичним та фізичним особам-нерезидентам.

За характером використання капітал, що нагромаджується, капітал, що споживається. Перший використовується для виробничих потреб, тобто для здійснення банківських операцій та надання послуг, а другий — споживається, використовується на матеріальне стимулювання та соціальний розвиток колективу банку.

Залежно від характеру використання в банківській діяльності робочий та неробочий. Робочим є, який приносить банкові дохід, а неробочим — капітал, вкладений в активи, які не тільки не приносять банкові доходів, а іноді й спричинюють збитки.

Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал. Балансовий розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобо­в’язань . Регулятивний використовується органами банківського нагляду для обчислення економічних нормативів діяльності банків та деяких інших потреб. За основу беруть показник балансового власного капіталу, який потім коригується на різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики.Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал