Запитання за змістом:
про факти («Скільки разів протягом року Вас преміювали?»);
про поведінку («Чи берете Ви участь у обговоренні виробничих питань?»);
про знання або поінформованість («Чи відомі Вам умови преміювання?»);
про установки («Чи засуджуєте Ви вчинки порушників трудової дисципліни?»);
про мотиви («Чим Ви незадоволені у своїй роботі?»);
За виконуваними функціями:
контактні, що ставлять на початку опитування для руйнування психологічного бар'єру між реципієнтом і респондентом («Тепер багато говорять про соціальну апатію, зумовлену зневірою в діях уряду. А як Ви вважаєте?»);
буферні, які використовують для розмежування тематичних блоків і водночас для нейтралізації впливу одних відповідей на інші («Ми вели розмову з Вами про умови стимулювання праці. Зараз, якщо Ви не заперечуєте, поговоримо про те, що Вам заважає в роботі?»);
«фільтри», які використовуються для виявлення компетентних респондентів (перед тим, як розпочати розмову про ставлення респондента до системи преміювання, потрібно запитати, чи відома вона йому);
підбадьорюючі, що зміцнюють упевненість респондента у своїх силах («Ви дуже цікаво розповідали про складності у вашій роботі. А зараз поговоримо трохи про Ваш колектив»);
провокуючі, що зумовлюють спонтанні відповіді («Чим, на Ваш погляд, можна пояснити постійні порушення трудової поведінки членами Вашого колективу?»);
контрольні, що призначені для перевірки точності та повноти відповіді на інші питання, вірогідності даних (респонденту, який відповів, що він бере активну участь у громадській роботі, пропонують назвати, які саме обов'язки він виконує);
уточнювальні запитання («Здається, про це ми вже говорили, але не з'ясували...»);
проективні, які мають забезпечити інформацію про можливу реакцію респондента в певній ситуації з урахуванням його глибинних потреб і почуттів;
«кермачі», що спрямовують опитування від загального до більш конкретного;
тлумачні, що мають за мету отримання від респондента роз'яснення його розуміння тої чи тої інформації з теми дослідження;
За структурою:
відкриті (неструктурні) - без попередньо сформульованих відповідей, які пропонуються для вибору;
закриті (структурні) - з попередньо сформульованими відповідями;
напівзакриті, коли поряд із запропонованими відповідями передбачається місце і для вільних.
Крім того, за формою запитання поділяють на:
прямі запитання, звернені безпосередньо до респондента, і непрямі, не звернені до певної особи (наприклад, «Як у Вашому колективі сприймають нововведення?»).
запитання-індекси, які застосовують для групування респондентів під час аналізу (наприклад, якщо на запитання щодо інформованості у справах колективу респондент назвав 4-5 подій, то рівень його інформованості оцінюють як високий, 2-3 події - середній, якщо ж респонденту важко відповісти на це запитання - низький);
запитання-тести, які використовують для оцінки, перевірки тощо.
Формулювання запитання має враховувати такі загальні вимоги:
відповідати темі та завданням дослідження;
вимагати точної й обґрунтованої відповіді і не містити в собі ще запитання;
ураховувати інтелектуальний рівень респондента і бути йому зрозумілим;
бути нейтральним, не показувати особистого ставлення реципієнта;
передбачувати всі можливі відповіді, урівноважуючи кількість можливих варіантів «за» і «проти», щоб перевага тих чи тих не вплинула на відповідь респондента.