Тема 16 електоральна соціологія план

1. Поняття електоральної соціології.

2. Основні проблеми та тенденції мотивації електоральної поведінки.

3. Специфіка мотивації електоральної поведінки.

4. Рейтингові дослідження електоральної поведінки.

1. Поняття електоральної соціології

Електоральна соціологія — відносно молода галузь соціологічних досліджень.

Вперше серйозно проблемою теоретичного дослідження електоральної поведінки почали інтересуватись у США, в 20-ті роки ХХ століття. Чарльзом Меріамом була створена чиказька школа досліджень політичної поведінки. Докладну характеристику цього проекту дав Г. Алмонд, проаналізувавши не тільки його змістові особливості, але й методику, зокрема особливості вибіркового методу, який полягав у сполученні випадкової вибірки й квотування за основними демографічними характеристиками.

Безумовно, особливою віхою розвитку прикладних досліджень електоральної поведінки стала діяльність у США Інституту Дж. Геллапа. У 60-ті роки свій внесок у розвиток досліджень електоральної поведінки, за свідченнями П. Шампаня, зробили французькі дослідники Ж. Стецель, М. Брюле, Г. Мішела, Ж-Л. Гароді, а пізніше – Ф. Бон, Ж. Ранісе, Е. Дюпуар’є, Б. Руе, А. Лансело та ін.

Що ж до вітчизняних дослідників, то значний внесок у наукове опрацювання проблеми закономірностей й парадоксів електоральних процесів зробили І. Бекешкіна, В. Ворона, О. Вишняк, Є. Головаха, В. Кушерець, С. Макеєв, І. Мартинюк, В. Матусевич, В. Оссовський, В. Паніотто, В. Петров, В. Полторак, А. Ручка, В. Хмелько, В. Чигрин та інші вітчизняні соціологи.

Переважна більшість авторів різних часів стверджувала, що саме вибори мають бути умовою такого характерного для людства процесу, оскільки усі інші форми та методи переходу влади в інші руки є протиприродними, антигуманними, такими, які протирічать системі загальнолюдських цінностей.

Об'єктом вивчення соціології виборчого процесу вважається весь виборчий процес, всі складові компоненти виборчої кампанії у сукупності їх зв'язків. Оскільки виборчий процес має як політичні, так і економічні, правові, соціальні та інші аспекти, тому це явище вивчається і політичною, і правовою наукою. Соціологію цікавлять, усі аспекти на всіх етапах та рівнях виборчого процесу, що виникають при взаємодії і зіткнення інтересів конкретних соціальних пластів, груп та прошарків суспільства. Саме це, що виражає проблемні сторони досліджуваного об'єкта, і вважають за предмет дослідження соціології виборів.

Основним складовим елементом соціологія виборів, або "електоральна соціологія" вивчення є "електорат" – (від лат. elector - виборець) - всі громадяни, котрі наділені правом голосу і котрі реалізують або не реалізують його (право) в спеціально створених для цього умовах (інституційована система проведення виборних процесів). Поняття "електорат" тут вживається в соціологічному вимірі, в широкому розумінні, бо іноді під "електоратом" розуміють коло виборців, котрі голосують за ту чи іншу партію або президента на суспільно-політичних виборах (це так звана політологічна ознака розуміння електорату).

Предметом дослідження даної галузі є електоральна поведінка - сукупність дій, вчинків, що визначають політичні орієнтації та наміри виборців щодо делегування їх повноважень представницьким органам влади, які проявляються в участі або неучасті сукупності виборців у виборах.

Електоральна соціологія вивчає структуру та динаміку електоральних установок і поведінки виборців, факторів, що їх визначають, та технології впливу на електоральну поведінку. Самі електоральні установки і поведінка виборців розділяються щодо участі у процесі голосування (виборщики та абсентієнти) та щодо вибору (підтримки) певної політичної партії (блоку партій) чи кандидатів у Президенти, губернатори, мери, депутати тощо.

Електоральна соціологія має давати відповіді на такі, здавалося б, прості запитання:

1.Чому громадяни беруть участь у виборчому процесі взагалі й акті голосування зокрема? Чим визначається рівень виборчої активності?

2.Чим визначається електоральний вибір партій та кандидатів? Чи залежать фактори електорального вибору від типів політичних культур країни та регіонів і рівня соціально-економічного розвитку?

3. Чи можливо прогнозувати електоральну поведінку виборців? Які методи досліджень та прогнозування є найбільш ефективними? Якою мірою можливо впливати на електоральний вибір громадян і які технології впливу найбільш ефективні?

Електоральна соціологія, як і будь-яка розвинена наукова дисципліна, виконує функції опису, пояснення та прогнозування певних процесів.

На необхідність розрізнення установок (і електоральних зокрема) та індивідуальних думок (не говорячи вже про громадську думку) вказали і відомі фахівці з методології політичного аналізу Д. Б. Маннгейм та P. K. Річ. Вони відзначали, що опитування надає досліднику інформацію п'яти типів: факти, знання (perceptions), думки (opinions), ставлення, установки (attitudes) і звіти про поведінку (behavioral reports) респондентів.

Структуру готовності до свідомого електорального вибору можна уявити такою, що складається з трьох компонентів: когнітивного (усвідомлення об’єкта), афективного (емоційна оцінка об’єкта) і поведінкового (послідовна поведінка щодо об’єкта).

Г. Артьомов виділяє в структурі мотивації електорального вибору емоційні, раціональні й оціночні елементи.

До емоційних належать ті елементи мотивації, які засновані на відчуттях (переживанні симпатії/антипатії, надії/сумніву, захоплення/розчарування тощо), що виникають у виборців у результаті спостереження за поведінкою кандидатів і спілкування з ними.

Раціональними можна вважати елементи мотивації, засновані на очікуванні певної поведінки кандидата, що зумовлене знанням програми кандидата чи партії

Ціннісними елементами мотивації електорального вибору можна вважати ті, які засновані на думці виборця про значущі якості кандидата. Дослідник зазначає, що в межах цього мотиваційного комплексу існують домінуючі (центральні) і периферійні елементи. Натомість, у реальній електоральній поведінці ці елементи мотивації поєднуються в різних пропорціях

Електоральна установка – це сформоване на основі попереднього досвіду певної інформації про об’єкти виборчого процесу ставлення виборців до участі у виборах та об’єктів вибору, що виявляються в певних емоційних оцінках партій чи кандидатів та готовності віддати за них голос (О. Вишняк).

Електоральну установку зазвичай поділяють на два види – загальну й окрему (індивідуальну або вузькогрупову).

Під загальною електоральною установкою розуміється готовність виборця взяти (або не взяти) участь у визначених виборах (голосуванні). Натомість окрема електоральна установка – це готовність проголосувати “за” (або “проти”) визначеного кандидата (партії).

Електоральна поведінка — це зумовлена певними установками та умовами діяльність громадян, спрямована на реалізацію виборчих прав (включаючи і право не брати участі у виборах).

Як і інші галузеві соціологічні науки, електоральна соціологія поділяється на теоретичну та прикладну.

Теоретична електоральна соціологія досліджує структуру та тенденції змін електоральних установок і поведінки громадян, пояснює їх фактори, структуру та зміни, а друга, спираючись на теоретичні та методологічні знання, здійснює емпіричні прикладні дослідження конкретної виборчої кампанії та розробляє технології впливу на установки і поведінку виборців.

Прикладна електоральна соціологія в ході певних виборчих кампаній забезпечує суб'єктів виборчого процесу інформацією про передвиборчу ситуацію, розробляє короткострокові прогнози результатів голосування, маркетингові стратегії виборчих кампаній та рекомендації щодо корекції тактики передвиборчої боротьби.

Отже, прикладна електоральна соціологія, як і економічні та деякі інші соціальні науки, виконує три традиційні функції прикладної соціальної науки — інформаційно-аналітичну, прогностичну та політико-маркетингову.