5.3. Транспортна іммобілізація

5.3.1. Шиною Крамера

При переломах плеча моделювання шини Крамера проводять на здоровій руці пацієнта в середньому положенні між пронацією і супінацією передпліччя і згинання його під кутом 90º в ліктьовому суглобі по задній поверхні кінцівки. Шину Крамера накладають від пястно-фалангових суглобів до протилежного надпліччя. Відмодельовану шину встановлюють на травмовану кінцівку пацієнта і прибинтовують до неї марлевим бинтом. Шину Крамера фіксують так, щоб передпліччя знаходилося в підвищеному положенні. Руку можна додатково підвішувати на косинку і прибинтувати то тулуба.

5.3.2. Шиною Дітеріхса

При переломах і вивихах стегна спочатку фіксують дерев’яну “підошву” з допомогою зав’язок до взуття або стопи. Фіксацію можна проводити восьмиподібними ходами бинта.

На кісткові виступи (крило клубової кістки, великий вертлюг, надвиростки стегна) накладають ватні прокладки для попередження належнів і некрозу.

Бокові планки формують і закріплюють спеціальними штопорами так, щоб зовнішня планка впиралась в підпахвинну ділянку, а внутрішня в промежину з таким розрахунком, щоб вільні кінці планок виступали за стопу на 10-15 см.

Зовнішню бокову планку закріплюють до грудної клітки ременями, а внизу бокові планки фіксують до кінцівки бинтом.

Подвійний шнур, закріплений на дерев’яній “підошві”, пропускають через отвір і закручують при допомозі палочки-закрутки. Витяжіння проводять до тих пір, поки бокові планки не впруться в підпахвинну ділянку і промежину, а довжина пошкодженої кінцівки не буде рівна довжині здорової ноги.

5.4. Накладання швів

1. В голкотримачі на відстані 0,5-1,0 см від його кінчика зафіксувати хірургічну голку на віддалі 1/3 її від кінця вушка.

2. Провести під натяжінням нитку між стінками вушка хірургічної голки в робочий отвір так, щоби короткий кінець нитки склав 1/3 її довжини. Нитка повинна вільно звисати з вушка голки.

3. Голкотримач фіксують правою китицею з розміщенням вказівного пальця на поверхні бранш голкотримача. Гострий кінець голки повернутий донизу, а вушко з ниткою доверху.

4. Голку вколюють перпендикулярно до площини тканини на віддалі 4-5 мм від краю рани, розміщеного дальше від хірурга, притримуючи край рани хірургічним пінцетом.

5. Голку проводять на таку глибину, щоби вона пройшла під дном рани.

6. Виколюють голку також на 4-5 мм від ближнього до хірурга краю рани.

7. Після виколювання кінчик голки захоплюють голкотримачем і голку разом з ниткою виводять із тканини.

8. Зав’язують вузли ниток на віддалі 1-2 см один від одного з одного краю рани.

5.5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара):

• Максимальне перерозгинання голови в шийно-окципітальному зєднанні;

• Втримання нижньої щелепи в такому положенні, коли нижні різці виступають за верхні;

• Відкривання рота.

Для цього необхідно:

• Стати біля голови манекена;

• Ліву руку покласти на підборіддя, праву на чоло;

• Максимально розігнути голову в атланто-окципітальному зчленуванні;

• Нижню щелепу взяти обома руками за кути і підняти її догори;

• Великими пальцями обох рук привідкрити рот на 1,5-2 см.