Основні напрями та методика перевірки розрахунків за претензіями:

1. Перевірка обґрунтованості претензій за невиконання договірних зобов’язань за такі важливі умови доставки, як забезпечення температурного режиму під час транспортування, цілість вантажу, тари, пломб тощо.

Про безпідставність претензій можуть свідчити відмови суду в їхньому вирішенні як безпідставних.

2. Перевірка правильності оформлення та своєчасності висунення претензій ревізованим підприємством.

3. Перевірка своєчасності та правильності врегулювання претензій. Про результати розгляду претензії має бути повідомлено письмово протягом місяця з дня одержання претензії. Претензія врегульовується шляхом поставки товару або зарахування на рахунок підприємства грошових коштів.

4. Перевірка обґрунтованості відображення в обліку операцій, пов’язаних з виникненням, висуненням та врегулюванням претен­зій здійснюється за даними Книги головних рахунків та бухгалтерських реєстрів за рахунком 374 «Розрахунки за претензіями». Аналітичний облік має вестися щодо кожного дебітора і за датами виникнення та погашення заборгованості. Бухгалтерський облік претензій здійснюється на підставі: претензійних листів (актів); протоколів розгляду претензійних справ у господарському суді та рішень суду; господарських угод, за якими виникли претензії; актів приймання та виконання робіт; комерційних актів; банківських документів; даних оперативного листування між підприємствами щодо об’єктів претензій; розрахунків роз- мірів шкоди від порушення договірних зобов’язань та ін.

При ревізії розрахунків за претензіями треба мати на увазі й можливість приховування крадіжок матеріальних цінностей, списання претензій як необґрунтованих на витрати виробництва, помилкових та виправлених записів щодо претензій тощо.

Контроль розрахунків за відшкодуванням завданих збитків базується на таких джерелах інформації, як дані: аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», який має вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб; журналу 3; відомості 3.2; первинних документів (документів про результати інвентаризації грошей та матеріальних цінностей, рішень керівництва підприємства та суду, службового листування з правоохоронними органами, касові, банківські та інші документи про погашення заборгованості за випла­тами на відшкодування завданих збитків та ін.).

Завдані підприємству збитки виражаються у вигляді нестач грошей та матеріальних цінностей, втрати, крадіжки, погіршення (псування) якості цінностей тощо.

Основні напрями контролю:

1. перевірка наявності та стану розрахунків;

2. вивчення причин та обставин, що зумовили виникнення матеріальної шкоди;

3. перевірка правильності оформлення випадків виявлення нестач, крадіжок, псування та інших збитків, які потрібно відшкодовувати;

4. перевірка правильності визначення обсягів матеріальної шкоди;

5. перевірка дотримання процедур щодо відшкодування зав­даних збитків;

6. перевірка стану бухгалтерського обліку та контролю розрахунків на ревізованому підприємстві;

7. контроль списання (погашення) заборгованості, що має міс­це у зв’язку із завданими підприємству збитками.

Спочатку треба ознайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності (Книга головних рахунків, Журнал 3 та відомість аналітичного обліку, баланс, примітки до фінансової звітності) про обороти та залишки на рахунку 375 і проаналізувати стан розрахунків за ревізований період (динаміка, наявність простроченої та безнадійної заборгованості). Потім на основі первинних документів (матеріалів інвентаризації, протоколів засідань інвентаризаційних комісій, пояснень матеріально відповідальних осіб тощо) вивчаються причини та обставини виникнення матеріальної шкоди (занедбаність обліку, неналежні умови зберігання, низька кваліфікація посадових осіб, недостатність контролю за збереженням, у тому числі формальне проведення інвентаризацій, слабка вимогливість щодо ведення первинного обліку та звітності матеріально відповідальними особами і т. ін.).

Шляхом нормативної та арифметичної перевірки ревізор конт­ролює правильність визначення обсягів недостач, псування та інших випадків, матеріальної шкоди згідно з Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 червня 1996 р. № 116.

Перевіряючи дотримання процедури щодо відшкодування зав­даних збитків, слід звернути увагу на своєчасність та правильність оформлення цивільного позову, добровільних зобов’язань про відшкодування, наказів керівника про відрахування із заро- бітної плати, своєчасність (у межах одного місяця) проведення цих відрахувань. Про недоліки в системі процедур щодо відшкодування збитків можуть свідчити рішення суду про відмову в позові на матеріально відповідальну особу, про повернення документів на дооформлення тощо.

Ревізор перевіряє стан бухгалтерського діловодства у випадках наявності виконавчих документів суду, повноту та своєчасність відрахувань чи перерахувань на погашення боргу за записами на субрахунку 375 та вжиття заходів на розшук боржників. Особливо уважно слід перевірити факти несвоєчасного утримання чи погашення заборгованості, переходу заборгованості в стан безнадійної.

Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. У випадках визнання судом боржника неплатоспроможним, ревізор повинен перевірити правильність забалансового обліку боргу протягом 5 років на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», а також щорічні заходи підприємства щодо стягнення боргу шляхом перегляду через суд майнового стану боржника.

У бухгалтерії підприємства має бути на кожного боржника окрема справа, у якій би фіксувалися дані про заборгованість, захо­ди щодо її погашення, дані про інвентаризацію сум заборгованості.

Для здійснення контролю розрахунків з оплати праці ревізору потрібно керуватися законодавчою базою України: законами України про оплату праці, про відпустки, про бухгалтерський облік та фінансову звітність, про оподаткування прибутку підприємств, Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами.

Контроль розрахунків ведеться за такими основними на- прямами:

1) Перевірка наявності та стану заборгованості з оплати праці передбачає аналітичний огляд рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за даними Книги головних рахунків, регістрів аналітичного обліку та статистичної звітності про стан заборгованості по заробітній платі. Спочатку треба впевнитися в тотожності сальдо за рахунком 66 і його субрахунками: 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 662 «Розрахунки з депонентами», а після цього досліджуються сальдо субрахунків кожного зокрема щодо його відповідності даним аналітичного обліку. Сальдо рахунку 661 має відповідати підсумковим даним розрахунково-платіжних відомостей у графі «Сума до видачі». Ревізор повинен з’ясувати причини несвоєчасних виплат, пов’язавши це в першу чергу з наявністю та надходженням грошей, заходами зі скорочення заборгованості.

2) Перевірка правомірності та достовірності нарахування заробітної плати згідно з відпрацьованим часом та трудовим вкладом працюючих. Для цього використовуються дані обліку відпрацьованого часу в табелях, нарядах та інших документах, які потрібно перевірити на правильність оформлення, достовірність даних про обсяги роботи, правомірність застосування тарифних ставок, розцінок, умов трудових контрактів, достовірність та законність доплат за роботу в нічний час, понаднормові роботи.

Оплата за час непрацездатності перевіряється на підставі документів, виданих лікарняними установами. При цьому треба також перевірити табель обліку робочого часу на відповідність даних про відсутність працівника на роботі через непрацездатність.

4) контроль достовірності та правильності ведення первинного і бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці передбачає цілий ряд контрольно-ревізійних процедур з перевірки достовірності первинних документів, правильності та своєчасності їхнього оформлення, арифметичної точності підсумків, дотримання порядку узагальнення підсумкової облікової інформації, правильності відображення інформації на рахунках та у звітності. Ревізор повинен звернути увагу на правильність проведення розрахунків із працівниками, які були звільнені в ревізованому періоді.

5) перевірка розрахунків з депонентами по заробітній пла- ті для з’ясування правомірності та достовірності даних, вияв­лення простроченої заборгованості, за терміном позовної дав­ності.

Об’єктами контролю кредитних операцій є довгострокові та короткострокові кредити банків як складові зобов’язань під- приємства, методологічні засади бухгалтерського обліку яких визначені П(С)БО 11 «Зобов’язання».

Джерелами інформації для контролю кредитних операцій є: бізнес-план підприємства, кредитні угоди, договори застави, виписки банку, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку та форми звітності тощо, які є основою для бухгалтерських записів за рахунками 50 «Довгострокові позики» та 60 «Коротко­строкові позики» в журналі 2 та в частині ІІІ цього журналу (аналітичні дані за видами позик, позикодавцями (банками), строками погашення позик (кредиту)).