58) Світовий ринок і міжнародна торгівля

Світовий ринок - складова частина всесвітнього господарства, що представляє сферу попиту і пропозиції, а також комерційного обміну товарів і послуг; система стійких товарно-грошових відносин між державами, підприємцями, комерційними організаціями, фірмами різних держав, пов'язаними між собою участю у міжнародному поділі праці.

В умовах глобалізації, розширення і поглиблення світових господарських зв'язків товарні ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на які виступають торговці всіх країн.

Світовий ринок представлений різними видами товарних ринків, ринків послуг, фінансових ринків, ринком ресурсів, в т.ч. і трудових. Діяльність світових ринків товарів та послуг регулюється міжнародними товарними угодами. На кожному товарному ринку складаються свої центри торгівлі - "основні ринки", ціни яких визнаються базисними в торгівлі відповідними товарами.

За способом організації торгівлі розрізняють особливі види ринків: товарні біржі, аукціони, торги, міжнародні виставки і ярмарки.

Міжнародна торгівля — торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. При міжнародній торгівля послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

59) Міжнародна валютна система та етапи її еволюції

Міжнародна валютна система — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.

Зростаюча глобалізація виробництва змушує економічних субєктів(підприємства, банки, фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок, що потребує здійснення відповідних міжнародних розрахунків, додержання вимог і рекомендацій міжнародних інституцій, конвенцій, договорів.

Питання валютного обігу досліджував на межі ХІХ і ХХ ст. видатний український економіст Михайло Туган-Барановський. Він вважав, що впровадження та регулювання паперової валюти в окремих країнах має доповнюватись угодами з цього приводу між головними державами. Так, на його думку, паперові гроші кожної окремої країни набудуть відповідної платіжної сили. За допомогою міжнародних угод можна здійснювати значно могутніший вплив на валютний вексельний курс, аніж ізольованими зусиллями окремої країни. За такої ситуації більшість золота перебуватиме у запасниках центральних національних банків.

Основні етапи розвитку світової валютної системи.

Під час Першої світової війни всі країни припинили розмін кредитно-паперових грошей на золото, що означало крах світової валютної системи. Золото перестало виконувати функції засобу обігу та засобу платежу. На якісно новому рівні (на основі золотодевізного стандарту, тобто обміну валют основних країн на золото) світова валютна система почала функціонувати на початку 20-х років XX ст. Юридичне міждержавне оформлення вона отримала на Генуезькій конференції у 1922 р. Але Англія в 1925 р. відновила золотий стандарт на базі довоєн- ного паритету фунта стерлінгів, а всі інші країни скасували золотий стандарт. Він був значно обмежений. Обіг золотих монет у незначній кількості мав місце лише у США, а Франція та Англія відновили золотозлитковий стандарт (центральні банки обмінювали банкноти лише на золоті злитки вагою 12,5 кг). Але вже у 1931 р. Англія, у 1933 р. — США і у 1936 р. Франція скасували золотий стандарт, що поклало кінець твердим співвідношенням валют (паритетів).

Нові положення формування і функціонування валютної системи були юридичне закріплені на Бреттон-Вудсь-кій конференції у 1944 р. Основні елементи цієї системи:

1) золотодоларовий стандарт, за якого Міністерство фінансів США гарантувало іноземним центральним банкам чи урядам обмін доларів на золото (тобто наявність зовнішньої конвертованості лише у доларах);

2) фіксація ринкових курсів валют у межах не більше 1% в обидва боки (±1) від золотих або доларових паритетів;

3) долар прирівнювався до золота на основі фіксованої ринкової ціни на золото (офіційна ціна однієї унції золота становила 35 дол., а вміст долара дорівнював 0,88 г золота), але вільна (приватна) купівля-продаж золота була заборонена;

4) взаємна оборотність усіх валют, зобов'язання домагатися її.

Ці функції певною мірою (під приводом надання кредитів тощо) здійснюються і щодо України. МВФ приділяє значну увагу регулюванню процесу пристосування національних економік до умов поглиблення інтернаціоналізації продуктивних сил і економічних відносин. З 1985 р. найрозвинутіші країни світу офіційно практикують одночасні зміни облікових ставок центральних банків.

60) Глобалізація світогосподарських звя’зків

Глобалізація - це складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов'язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.

В узагальненому вигляді наводяться такі фактори глобалізації:

1. Технічні, технологічні:

- науковоттехнічний прогрес, революція в інформаційних та телекомунікаційних технологіях;

- розвиток міжнародної інфраструктури, нових поколінь транспорту і зв'язку;

- технологічний прогрес в обробній промисловості тощо.

2. Соціально-економічні:

- розвиток інтернаціоналізації виробництва на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

- лібералізація сфери руху товарів і капіталів;

- зростаюча залежність національних економік від зовнішніх чинників;

- геоекономічні трансформації, пов'язані з розпадом соціалістичної системи господарювання та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу.

3. Політичні:

- взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центробанків;

- зростаюча орієнтація національних держав на зовнішні зв'язки;

- геополітичні зрушення, пов'язані з розпадом світової соціалістичної системи.

4. Морально-етичні:

- послаблення ролі традицій, соціальних зв'язків і звичаїв;

- зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

- інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо. Формами прояву глобалізації виступають:

- формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, світової комунікаційної мережі, глобальних технологічних систем і т.д.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії наступна: