38. Юридична природа адміністративної відповідальності, її особливості та актуальні питання її вдосконалення.

Адміністративній відповідальності властивий ряд специфічних рис, які відрізняють її відінших видів юридичної відповідальності. Так, вона настає, як правило, за особливий вид правопорушень - адміністративні. В окремих випадках її заходи можуть застосовуватися такожпри звільненні від кримінальної відповідальності, тобто за діяння, що містять ознаки злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки. Адміністративна відповідальність виявляється внакладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання, дисциплінарноговпливу та майновоївідповідальності. Адміністративні стягнення накладаються багатьма органами та посадовимиособами, яким таке право надано законодавчими актами. їх повний перелік наведено в спеціальному розділі КпАП. Незважаючи на те, що в деяких випадках адміністративні стягнення застосовуються районними (міськими) судами (суддями),адміністративна відповідальність є позасудовим видом правової відповідальності. Між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні службові відносини. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він суттєво відрізняється від кримінального і цивільного процесів та дисциплінарного провадження. Нарешті, адміністративну відповідальність врегульовано нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності становлять її нормативну основу.

Отже, адміністративна відповідальність - це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистістного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права.

В ст.92 Конституції України передбачено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Систему законодавства про адміністративні правопорушення в наш час складають КодексУкраїни про адміністративні правопорушення і окремі законодавчі акти. З окремих питань рішення, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність, можуть приймати органи місцевого самоврядування.Окремі законодавчі акти, які регулюють питання адміністративної відповідальності,повинні" включатися до КпАП, що сприяє послідовній кодифікації законодавства про адміністративні правопорушення. Разом з тим норми деяких законодавчих актів, щопередбачають адміністративну відповідальність, до КпАП не включено, що не можна визнатинормальним оскільки вже кодифіковане законодавство потребує ніби додаткової кодифікації.Тому потрібно передбачити механізм, який би забезпечував концентрацію всіх норм, яківстановлюють адміністративну відповідальність, саме в цьому Кодексі. Інші ж нормативні актиможуть лише встановлювати її певні особливості в тих чи інших сферах, та й то за умови, що ціособливості не можна передбачити в КпАП. До згаданих норм належать приписи Митногокодексу України¹, який регулює відповідальність за порушення митних правил, законів "Проборотьбу з корупцією"², "Про державну податкову службу в Україні"", "Про відповідальністьпідприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" .."Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення усфері містобудування"' та деяких іншихВ ст.24 КпАП, в якій закріплено систему адміністративних стягнень, їх перераховано з врахуванням зростання суворості: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета,який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;4) конфіскація такого предмета або грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративногоправопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; 6)виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Крім цих стягнень до іноземних громадян і осіб без громадянства може застосовуватися адміністративне видворення за межі України в разігрубого порушення ними правопорядку. Нарешті^ ч.З ст.24 ^КпАП передбачає можливістьдоповнення законодавчими актами існуючої системи адміністративних стягнень новимивидами.Адміністративні стягнення відрізняються одне від одного за різними ознаками. Перш за все, вони поділяються на основні і додаткові. Основні стягнення можуть накладатисялишесамостійно, забороняється накладати за одне правопорушення два або більше основнихстягнень. Як основні можуть застосовуватися всі адміністративні стягнення, перераховані вст.24 КпАП. Два стягнення - оплатне вилучення та конфіскація - можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові. Таіим чином є підстави стверджувати, що однією з ключових особливостейадміністративної відповідальності є те. що вона застосовується__субъектами державногоуправління (як тими, що належать до системи виконавчої влади, так і тими, що виконують інші державио-управлінські повноваження) в процесі реалізації закріплених за ними функцій дер-жавного управління і насамперед такої функції, як коні роль. Відтак, інститут адміністративноївідповідальності за змістом відноситься до правових явищ, які органічно пов'язані із системоюдержавного управління, і тому не може не відчувати на собі впливу деяких суттєвих рис.властивих сфері управлінняНаголошуючи на цьому «управлінському» аспекті концепції інституту адміністративної відповідальності, слід звернути увагу на такі його ключові моменти: характерні риси суб'єктів. що наділені повноваженнями: застосував ня заходів адміністративної відповідальності; порядок реалізації відносин адміністративної відповідальності;юридичні факти, що є підставою виникнення відносин адміністративиої відповідальності. Аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАГІ), зокрема, статей, що містяться у главах 17 «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення» та 19 «Протокол про адміністративне правопорушення», дає підстави стверджувати, що притягнення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, до адмініст-ративної відповідальності здійснюється здебільшого органами виконавчої влади, які виконуютьфункції державного управління у відповідній сфері суспільних відносин, причому ці функціїнайчастіше є суто контрольними.

Проведений аналіз дозволив автору зробити наступні висновки:

- у процесі розвитку нормативно-правової бази адміністративної відповідальності доситьчітко простежуються дві основні тенденції: розробка та прийняття численних нормативно-правових актів, які передбачають встановлення конкретних заходів адміністративного стягненняза конкретні адміністративні правопорушення; узагальнення накопиченого нормативно-правового матеріалу, розробка та прийняття єдиного кодифікованого акту про адміністративніправопорушення. Ці тенденції взаємопов'язані і домінуючою в певний період часу є то одна, тодруга;

- реалізація двох зазначених тенденцій та почергове переважання однієї з них є об'єктивним і закономірним процесом. Здійснення ефективної протидії адміністративним правопорушенням в конкретній галузі вимагає швидкого прийняття нормативно-правових актівпро відповідальність за конкретні види таких правопорушень. Природно, що кодифікаційнаробота, яка за своїм характером вимагає значно більшого часу, наявності відповідної практикиправозастосування та її узагальнення, відстає від процесу нормотворення в окремих галузяхгосподарювання та управління;

- до найбільш істотних змін нормативно-правової бази адміністративної відповідальності,які сталися протягом останніх 15 років, можна віднести: відміну положень, які були обумовленііснуванням СРСР та соціалістичного ладу; нормативне закріплення ряду нових складівадміністративних правопорушень; збільшення кількості суб'єктів, які наділені правомрозглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;підвищення ролі судів у вирішенні справ про адміністративні правопорушення.Наведені дані дозволили автору зробити наступні висновки:

• у наведених даних чітко проявляється соціально-правова природа адміністративноївідповідальності як заходу оперативного реагування держави на дрібні правопорушення іпопередження більш серйозних протиправних діянь;

• включення свого часу до Кодексу України про адміністративні правопорушення значноїчастини складів адміністративних правопорушень не мало достатніх соціально-економічних таправових підстав і призвело до надмірного збільшення обсягу КУпАП, значно ускладнило йогозастосування. Наведені статистичні дані дають підстави для внесення пропозиції проскорочення переліку складів адміністративних правопорушень, що містяться в чинномуКУпАП, або плануються до включення у новий Кодекс, за рахунок виключення складівадміністративних правопорушень, які рідко застосовуються.

Сучасний стан правового регулювання інституту адміністративноївідповідальності, не повністю відповідає потребам сьогодення і підлягає удосконаленнюшляхом проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації,враховуючи сучасні реалії. У розвиток цього, визначаючи адміністративний проступок якрізновид адміністративного правопорушення, за скоєння якого встановлено адміністративнувідповідальність, автором пропонується включити такий термін до назви відповідного проектукодексу і визначити його як Кодекс України про адміністративні проступки, в якомупропонується закріпити наступні положення:поняття адміністративної відповідальності;включення до обставин, що виключають адміністративну відповідальність: затримання особою інших осіб, які вчинили правопорушення; застосування чи погрозу застосування фізичного або психічного примусу; виконання законного наказу чи розпорядження;притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, а такожосіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ до адміністративноївідповідальності, а також застосування до них адміністративних стягнень на загальнихпідставах;визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності;виключення таких видів існуючих адміністративних стягнень, як оплатне вилученняпредмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративногоправопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; конфіскація(за винятком застосування її в якості додаткового стягнення); виправні роботи;адміністративний арешт; закріплення двох систем стягнень: для фізичних осіб - попередження, штраф,громадські роботи (замість виправних робіт), конфіскація як додаткове стягнення; дляюридичних осіб - попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності,конфіскація.