- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна структура лекції .
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •1. Структурно-функціональна організація ендокринної системи.
- •Відмінності гуморальної регуляції від нервової такі:
- •2. Основні механізми дії гормонів. Регуляція секреції гормонів. Поняття про гормони
- •Взаємодія гормонів
- •Механізм дії гормонів
- •3. Механізм взаємодії ендокринних залоз. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів. Регулювання гормональної активності
- •Характеристика факторів гуморальної регуляції
- •Методи дослідження ендокринних функцій
- •Ендокринні залози, їхні гормони та значення.
- •Гормони передньої частки гіпофіза
- •Гормони проміжної частки гіпофіза
- •Гормони задньої частки гіпофіза
- •Надниркові залози
- •Гормони кори надниркових залоз
- •Глюкокортикоїди
- •Мінералокортикоїди
- •Статеві гормони
- •Гормони мозкової речовини надниркових залоз
- •Пептиди
- •5. Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин.
- •Гормони щитоподібної залози
- •Йодовані гормони.
- •Нейодовані гормони.
- •6. Прищитоподібні залози, їхні гормони та функції.
- •Механізми зниження рівня кальцію у крові реалізуються так.
- •7. Ендокринна функція підшлункової залози.
- •Гормони підшлункової залози
- •Інсулін
- •Глюкагон.
- •Соматостатин.
- •Тимус (загруднинна залоза)
- •Гормони загруднинної залози
- •Гонади (статеві залози)
- •Статеві гормони
- •8. Поняття про стрес. Роль гормонів надниркових залоз під час стресу.
- •А. Тести для самоконтролю:
- •3. Проміжна частка гіпофіза виділяє такий гормон :
- •4. Недостатність антидіуретичного гормону( вазопресину) може призвести до :
- •6. Щитоподібна залоза виділяє такі гормони :
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VI. Матеріали активізації студентів.
- •Viіі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
3. Механізм взаємодії ендокринних залоз. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів. Регулювання гормональної активності
Регулювання функцій синтезу і секреції гормонів ендокринними залозами здійснюється кількома шляхами:
Нейрогенне регулювання здійснюється у двох напрямках:
а) прямий вплив нервової системи на синтез і секрецію гормонів (нейрогіпофіз, мозковий шар надниркових залоз);
б) нервова система регулює гормональну активність опосередковано, змінюючи інтенсивність кровопостачання залози.
Гуморальне регулювання полягає у безпосередньому впливі на клітини залози концентрації субстрату, рівень якого регулює гормон (зворотний зв'язок). Так, рівень кальцію у крові впливає на секреторну активність прищитоподібної і щитоподібної залоз, де утворюються паратгормон і тирокальцитонін, а концентрація глюкози в крові визначає активність виходу інсуліну з підшлункової залози і т.д.
Нейрогуморальне регулювання здійснюється за допомогою гіпоталамо-гіпофізарної системи.
Функція щитоподібної та статевих залоз, кори надниркових залоз регулюється гормонами передньої частки гіпофіза (аденогіпофізом) - тропними гормонами: адренокортикотропним, тиреотропним, фолікулостимулювальним і лютеїнізивним. Дещо умовно до тропних гормонів відносять і соматотропний гормон гіпофіза, що здійснює свій вплив на ріст ще й опосередковано через гормон соматомедин, який утворюється у печінці.
В аденогіпофізі також утворюється інтермедин (меланоцитостимулювальний гормон, МСГ) і пролактин, що здійснюють прямий вплив на периферійні органи.
У свою чергу, вивільнення усіх зазначених гормонів аденогіпофіза залежить від гормональної активності нейронів медіальної ділянки гіпоталамуса. Тут утворюються гормони, що здійснюють стимулювальний чи гальмівний вплив на секрецію гормонів аденогіпофіза: рилізинг-фактори (ліберини) та інгібітори -статики.
Ліберини і статини, впливаючи на продукцію тропних гормонів аденогіпофіза, регулюють активність деяких залоз внутрішньої секреції.
Останнім часом використовують спільну назву - гіпофізіотропні гормони. На сьогодні встановлено сім гіпоталамічних рилізинг - та гальмівних гормонів:
кортикотропін-рилізинг гормон (КРГ),
тиротропін-рилізинг-гормон (ТРГ),
гормон росту - рилізинг гормон (ГРРГ),
гормон росту інгібувальний гормон (ГРІ, або соматостатин),
лютеїнізивний гормон -рилізинг гормон (ЛГРГ) або гонадотропін-рилізинг гормон (ГнРГ) ,
пролактинінгібувальний гормон (ПІГ).
пролактин-рилізинг-гормон (ПРГ).
Ділянка, в якій відбувається виділення гіпоталамічних рилізинг-гормонів та гальмівних гормонів, є серединним підвищенням гіпоталамуса. Вона містить небагато тіл нервових клітин, проте має чимало нервових закінчень, розміщених безпосередньо біля капілярних петель, з яких починаються портальні судини, що з'єднуються з гіпофізарною портальною системою судин.
Функція значної кількості клітин, що синтезують гормони, регулюється за допомогою комбінації кількох названих механізмів. Крім того, багато гормонів, а також і гіпоталамо-гіпофізарні фактори впливають на утворення один одного. Тому, оцінюючи той чи інший механізм регуляції, необхідно мати на увазі, що мова йде лише про переважання того чи іншого з них.
У цілому вони беруть участь у забезпеченні гомеостазу; адаптації організму до різних умов існування та швидкої їх зміни; регуляції процесів росту; фізичного, статевого й інтелектуального розвитку.
Регулювання гормональної активності більшості залоз внутрішньої секреції здійснюється за принципом від'ємного зворотного зв'язку:
сам гормон (його кількість у крові) регулює своє утворення.
Зазначений вплив опосередковується через утворення відповідних рилізинг-гормонів. Так, наприклад, за умови підвищення у крові рівня гормону кори надниркових залоз - кортизолу в гіпоталамусі вивільняється менше АКТГ-РГ, у результаті чого секреція гіпофізом АКТГ знижується. Це призводить до зменшення утворення кортикостероїдів наднирковими залозами і до зниження вмісту кортизолу в крові. Крім того, зворотний зв'язок у цій системі регулювання може бути опосередкований безпосередньо самими гормонами гіпоталамуса й аденогіпофіза.
Названий механізм саморегулювання зберігається навіть за відсутності впливів на гіпоталамус з боку ЦНС (після повного відокремлення медіальної ділянки гіпоталамуса від інших відділів ЦНС). Але за нормальних умов інші відділи ЦНС беруть участь у пристосуванні цієї реакції до внутрішніх і зовнішніх потреб організму.
Наприклад, утворення кортизолу корою надниркових залоз різко збільшується під час стрес-реакцій. Цьому передує збільшення секреції АКТГ-РГ і вихід АКТГ.
Центральне регулювання гіпоталамо-гіпофізарної системи здійснюється центрами, що розташовані в передзоровому полі, у лімбічній системі та структурах стовбура мозку (довгастому і середньому мозку, мості). Сигнали від цих центрів до ядер гіпоталамуса передаються за допомогою нейронів, що належать до моноамінергічних систем головного мозку, трансмітерами в яких є біогенні аміни (норадреналін, дофамін, серотонін).
У ЦНС утворюються нейроендокринні пептиди (нейрогормони)-ендорфіни, енкефалін.
Ендорфін має анальгезувальну дію,
енкефаліни відіграють роль нейротрансмітерів.
Найбільш важливими гіпоталамічними нейротрансмітерами є дофамін, норадреналін, адреналін.
До зазначених центрів ЦНС надходять не тільки нервові імпульси, але й інформація про рівень гормонів у крові завдяки наявності на мембрані нейронів зазначених відділів рецепторів, сприйнятливих до різних гормонів. Через моноамінові системи гормони впливають на специфічні структури гіпоталамуса і на продукцію ними РГ.