Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Етнополітологія 1-90.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
7.71 Mб
Скачать

90. Шляхи забезпечення прав етнічних меншин у демократичному суспільстві.

КОРШУК стр 73-75

Одним із центральних питань сучасної етнополітики є знахо­дження оптимального балансу співвідношення «більшість-меншість», що відповідає демократичним стандартам та забезпечує єдність країни. Розв'язання цього питання тісно пов'язане зі шляхами забез­печення прав етнічних (національних) меншин. На сьогодня права представників етнічних меншин регламентуються рядом міжнародних

та регіональних документів: Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Декларацією ООН про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, Гаазь­кими рекомендаціями щодо прав національних меншин на освіту ОБСЄ, Рамковою конвенцією про захист національних меншин і Європейською Хартією регіональних мов або мов меншин Ради Європи та рядом іншими. Серед прав етнічних меншин основними є: право на вільний індивідуальний вибір належності до тієї чи іншої національної (етнічної) групи; право на існування; заборона дискримінації; збереження власної самобутності та культурної ідентичності; вживання в приватній та публічній сфері рідної мови; сповідування релігії національної меншини; можливість впливати на прийняття державних рішень тощо. Міжнародне право наголошує на індивідуальних, а не колективних правах пред­ставників етнічних меншин.

Серед практичних засобів забезпечення прав етнічних меншин та корінних народів виокремлюють: формування власних полі­тичних партій і громадських організацій та легальний вплив цих об'єднань на органи державної влади і місцевого самовряду­вання; виборчі переваги для політичних партій та блоків, сформо­ваних за національною (етнічною) ознакою; етнічне представництво; формування національних автономій у різноманітних формах тощо. ( Якщо чисельність національної меншини не дає змоги її політичним партіям чи блокам на рівних конкурувати у вибор­чому процесі з іншими політичними силами, ефективним засобом забезпечення рівних можливостей є виборчі переваги- зменшення процентного бар'єру для проходження в органи влади. Подібна прак­тика існує в Польщі.)

Специфічною формою захисту національними меншинами своїх прав є етнічне представництво- принцип організації представ­ницької влади, згідно з яким депутати представницьких органів представляють не все населення країни чи її окремої територіальної

частини, а певні етнічні групи, від яких вони безпосередньо оби­раються. 90 Через те, що етнічне представництво суперечить загаль­ноприйнятому в світі принципу рівного представництва, у чистому вигляді воно майже не використовується (виняток - держава Фіджі). Натомість у багатьох країнах його застосовують як допоміжний засіб забезпечення прав етнічних меншин. Наприклад, етнічні меншини отримують квоти на місця в органах законодавчої влади. Відповідно до такої системи представницькі органи формуються на основі прин­ципу рівного представництва, натомість етнічне представництво виступає як допоміжний засіб. Можливість етнічного представни­цтва передбачена законодавством Індонезії, Індії, Данії, Словенії, Хорватії, Румунії тощо.