50. Етнополітична поведінка: зміст та форми

Етнополітична поведінка – послідовні реальні кроки суб’єктів етнополітики у відповідь на виклик, що його надає етнополітична ситуація, яка утворилася внаслідок діяльності всіх інших суб’єктів етнополітичного процесу (Майборода).

Суб’єкти етнополітики – держава, політ партії, політ еліта, етнограф групи.

Практичними виявами цілей та завдань держави як політичного інституту та недомінуючих етнічних спільнот в етнополітиці є різ­номанітні форми етнополітичної поведінки. послідовність реальних кроків суб'єкта етнополітики у відповідь на виклик, що його кидає етнополітична ситуація, яка утворюється внаслідок діяльності всіх інших суб'єктів етнополітичного процесу. поділяються на дві основні групи: радикальні; помірковані. Добровільна етнічна асиміляція, сприймають мову і культуру іншого етносу, як правило більшого, поступово з ним змішуються і зараховують себе до нього.Добровільна етнічна акультурація, в ході якої внаслідок взаємовпливів етнічних культур відбувається сприйняття однією з культур (частіше малорозвиненою, втім зустрічаються випадки протилежного впливу) елементів іншої. Боротьба за досягнення автономного або федеративного статусу. Сепаратизм — боротьба етнічної спільноти за вихід зі складу державного утворення й формування незалежної держави. Іредентизм — прагнення до об'єднання частин одного етносу, що проживають у різних державах. Добровільна міграція, сутність якої полягає у переміщенні етнічних груп як у межах однієї держави, так і за межі країн, коли інші види етнополітичної поведінки не принесли успіху. Консолідація — один з видів об'єднавчих процесів, що передбачають злиття близьких за мовою і культурою народів або частин етносів у більшу етнічну спільність чи зарахування до вже сформованого етносу близької йому етнічної групи.

51. Форми етнополітичної поведінки держави

З боку центральної, панівної етнічної спільноти та підпоряд­кованих їй офіційних органів влади можуть реалізовуватись такі види етнополітичної поведінки. Дотримування принципу етнічного плюралізму. На засадах плюралі­зму держава однаково виражає, охороняє, забезпечує реалізацію інтересів, поважає і підтримує права всіх етнічних груп як на індивідуальному, так і на груповому рівні. Проведення політики, спрямованої на міжетнічну інте­грацію, що передбачає зближення етносів-автохтонів, іноетнічних груп, які проживають поряд з ними, з метою створення єдиної для всіх них поліетнічної держави-нації. Реалізація у суспільстві політики національно-культурної, національно-персональної, національно-територіальної автоно­мії в місцях компактного проживання етнічних груп. Федералізація держави, тобто проведення політики задово­лення потреб та вимог етнічних груп щодо їхнього суверенно­го федеративного статусу. Здійснення шляхом геноциду, етноциду, примусової асимі­ляції чи примусової депортації політики усунення з політич­ної арени етнічної спільноти, яка виступає або може у перспе­ктиві виступати ініціатором загрозливого виклику офіційній владі. Депортація (вигнання, примусове виселення) центральною владою етнічних груп з місця їх постійного компактного про­живання і подальшого розселення в дисперсному стані, щоб не допустити можливої політичної консолідації цих суб'єктів етно­політики. Колонізація території етнічної спільноти представниками панівної нації. Здійснення політики сегрегації, як однієї з крайніх форм етнічної і расової дискримінації, обмеження у правах за моти­вами етнічної або расової належності. Розрізняють інституці- альну (створення спеціальних відділень для "чорних" або "ко­льорових" паралельних установ) та територіальну (поселення етнічних спільностей на спеціально відведених територіях, ре­зерваціях, гетто) сегрегацію.