- •1. Сутність та основні дефініції громадянського суспільства.
- •2. Основні концепції та підходи до розуміння громадянського суспільства.
- •3. Етапи становлення поняття та явища громадянського суспільства.
- •4.(?) Теоретичні та аналітичні моделі громадянського суспільства.
- •5. Національні особливості громадянських суспільств.
- •6. Вплив процесів трансформації на форму громадянських суспільств
- •7. Структура, інститути та функції громадянського суспільства.
- •8. Передумови формування та чинники, що визначають стан та рівні громадянського суспільства.
- •9. Онтологія громадянського суспільства: аналітико-дискурсивні теорії взаємодії держави і громадянського суспільства.
- •10. Епістемологічний вимір співвідношення громадянського суспільства і держави: емпіризм, критичний реалізм, ідеалізм, і конструктивізм.
- •11. Дві основні традиції розуміння громадянського суспільства: л-традиція та м-традиція.
- •12. Раціональний вибір, елітоцентричний та інституційний ракурси у поглядах на політичне суспільство і громадянське суспільство.
- •13. Громадянське суспільство і політика: ліберальне та комунітаристське трактування проблеми.
- •14. Принципи взаємодії громадянського суспільства і політичного суспільства.
- •15. Громадянське суспільство і держава: особливості співвідношення.
- •16. Громадянське суспільство і демократія: взаємодія та взаємовплив.
- •17. Громадянське суспільство у контексті соціальних трансформацій.
- •18. Роль громадянського суспільства у посткомуністичних демократичних перетвореннях.
- •19. Соціальний капітал: поняття та передумови створення.
- •20. Громадянське суспільство, соціальний капітал і політична участь
9. Онтологія громадянського суспільства: аналітико-дискурсивні теорії взаємодії держави і громадянського суспільства.
Онтологія громадянського суспільства виражається в тому, що влада і суспільство реально існуючі явища (онтологія – вчення про буття). Вони розмежовані між собою. Арістотель визначав гром. сусп. з політологічної точки зору.
Аналітико-дискурсивна теорія Мішеля Фуко: держава і гром.сусп. як наслідок – не існують, існує лише дискурс даних понять, відповідно вони є ніщо інше як ілюзорні продукти політичного уявлення. Адже певне явище може бути визнаним, як реально існуюче, якщо воно є тероризоване. Держава не існує, оскільки не має загальноприйнятого спільного дискурсу.
Дженс Бартелсон та її аналіз концепції суверенітету: держава – найвища одиниця влади; «поняття суверенітету виступає як щось, на зразок картинної рамки – не будучи ні част.картини, ні навкол.середовища, вона дозволяє глядачу відрізнити одне від іншого»; «зважаючи на таку якість суверенітету, необхідно досліджувати справжні ефекти дискурсів суверенітету, а не ефекти його застосування.
10. Епістемологічний вимір співвідношення громадянського суспільства і держави: емпіризм, критичний реалізм, ідеалізм, і конструктивізм.
Співвідношення держави й громадянського суспільства пояснюється з існування окремих індивідів, з їх емпіричними преференціями, що можуть бути виведені з поведінки акторів чи їх оголошених намірів (Помаранчева революція). З цієї позиції, гром.сусп. трактується в категоріях емпіричного існування чи етичної бажаності існування незалежної сфери, де індивіди можуть чітко сформулювати свої інтереси, брати участь в плюралістичній політиці. Громад.сусп. є підвалиною для демократичної політики.
11. Дві основні традиції розуміння громадянського суспільства: л-традиція та м-традиція.
12. Раціональний вибір, елітоцентричний та інституційний ракурси у поглядах на політичне суспільство і громадянське суспільство.
На сьогодні є багато досліджень про політичне суспільство і громадянське суспільство окремо. Щодо політичного суспільства, дослідники, зазвичай, розглядають цю сферу через раціональний вибір, елітоцентричний чи інституційний ракурси (наприклад, Пшеворскі; Хіглі і Гантер, Мейнверінг) . Піходи з позиції раціонального вибору і елітизму, хоча і відрізняються в деталях, є схожими в їхньому акценті на поведінці кількох основних акторів. Тим часом, інституціоналісти досліджують, як партії, виборчі системи й інші інститути обмежують і впливають на цю поведінку. Початкові етапи переходу до демократії, як правило, спричиняють переговори між елітами і укладення «угод», драматичні інституційні реформи, а також вибори, що залучають нових лідерів до влади. Не дивно, тоді, що література, яка досліджує цю стадію має тенденцію зосереджуватися на політичному суспільстві. У цій літературі посилання на громадянське суспільство практично відсутні. Якщо соціальні актори і фігурують у такому аналізі, то, зазвичай, у контексті їхньої поведінки на виборах, а не в їх невиборчих діях.