1. Сутність та основні дефініції громадянського суспільства.

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи). Громадянське суспільство — історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.

Головні риси громадянського суспільства:

- наявність демократичної правової державності;

- відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об´єднання людей;

- взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;

- самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;

- адекватний вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;

- утвердження безпосередніх і різноманітних інтересів, можливість їх вираження та здійснення;

- можливість забезпечення справжнього, реального життя, на відміну від держави — сфери умовного, формального життя;

- різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;

- наявність вільної конкуренції, відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;

- безпосереднє спілкування людей;

- повага громадянських прав, які вважаються вищими за державні закони;

- доступ всіх громадян до участі в державних і суспільних справах;

- свобода особистості;

- плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;

- плюралізм, сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві й різноманітної діяльності людей;

- наявність розвинутої соціальної структури;

- багатоманіття соціальних ініціатив;

- розвинута громадянська політична культура і свідомість;

- регулювання дій людей безпосередньо самими ж людьми, передусім через норми моралі;

- контроль суспільства за діяльністю державних органів.

2. Основні концепції та підходи до розуміння громадянського суспільства.

1.Онтологічний підхід. Онтологія громадянського суспільства виражається в тому, що влада і суспільство реально існуючі явища (онтологія – вчення про буття). Вони розмежовані між собою. Арістотель визначав гром. сусп. з політологічної точки зору.

2.Аналітико-дискурсивна теорії:

Мішель Фуко: держава і гром.сусп. як наслідок – не існують, існує лише дискурс даних понять, відповідно вони є ніщо інше як ілюзорні продукти політичного уявлення. Адже певне явище може бути визнаним, як реально існуюче, якщо воно є тероризоване. Держава не існує, оскільки не має загальноприйнятого спільного дискурсу.

Дженс Бартелсон та її аналіз концепції суверенітету: держава – найвища одиниця влади; «поняття суверенітету виступає як щось, на зразок картинної рамки – не будучи ні част.картини, ні навкол.середовища, вона дозволяє глядачу відрізнити одне від іншого»; «зважаючи на таку якість суверенітету, необхідно досліджувати справжні ефекти дискурсів суверенітету, а не ефекти його застосування.

3. Епістемологічний підхід. Співвідношення держави й громадянського суспільства пояснюється з існування окремих індивідів, з їх емпіричними преференціями, що можуть бути виведені з поведінки акторів чи їх оголошених намірів (Помаранчева революція). З цієї позиції, гром.сусп. трактується в категоріях емпіричного існування чи етичної бажаності існування незалежної сфери, де індивіди можуть чітко сформулювати свої інтереси, брати участь в плюралістичній політиці. Громад.сусп. є підвалиною для демократичної політики.