ЗМІСТ

Дипломної роботи

Стр

Вступ…………………………………………………………………………......5

Охорона праці та правила ТБ………………………………………………..7

Жіночий зал

1. Фото зачіски……………………………………………………...........18

2. Опис зовнішнього вигляду …………………………………………….19

3. Обладнання, інструмент, пристосування …………………………….21

4. Парфюмерно-косметичні засоби ………………………………………26

5. Визначення початкових даних ………………………………………27

6. Технологічна послідовність виконання зачіски ..………………...30

7. Графічна частина ………………………………………………………..32

Чоловічий зал

8. Фото зачіски…………………………………………………………….38

9. Опис зовнішнього вигляду ……………………………………...........39

10. Обладнання, інструмент, пристосування……………………………..41

11. Парфюмерно-косметичні засоби ………………………………………42

12. Визначення початкових даних ………………………………………43

13. Технологічна послідовність виконання зачіски……………………...44

14. Графічна частина………………………………………………………45

Манікюрний зал

Використана література………………………………………………………53

Вступ

Витоки перукарського мистецтва беруть свій початок з глибокої стародавності. Відомо, що вже за 2-3 тисячі років до нової ери нашим предкам було властиво прикрашати свою зовнішність зачісками. Проходили століття, поступово людина вносила в створювані нею предмети, у тому числі в зачіску, свої уявлення про красу, що відбивають і її індивідуальний смак, і загальний естетичний ідеал, властивий конкретній епосі. Але одяг і зачіска являються також явищами утилітарними й соціальними. У різних народів сформувався свій стиль і певні традиції, пов'язані із природними умовами країни й положенням людини в суспільстві.

Вивчення історії перукарського мистецтва має не тільки пізнавальний інтерес, але й практичну цінність, тому що деякі деталі можна використати й у цей час.

Цікаву форму зачісок створили в Древньому Єгипті. Для її виконання були потрібні послуги спеціально навчених рабів. Єгиптяни фарбували волосся хною, прикрашали зачіски декоративними елементами. Модним кольором волосся у Древній Греції вважався білявий. У класичний період повсякденна чоловіча зачіска складалася з коротко обстриженого волосся, "повної" (тобто від скроні до скроні) недовгої бороди й вусів. Деякі чепуруни носили довге волосся, завите в локони й підхоплене золотим обручем. В урочистих випадках укладали волосся над чолом у вигляді гарного банта, так званої цикади.

Грецькі жінки носили довге волосся й знали кілька типів зачісок, але класичною зачіскою можна вважати так званий грецький вузол - коримбос. Довге волосся розчісували на прямий проділ, завивали хвилями й досить низько клали його на чоло, тому що, за естетичними поняттями того часу, чоло повинне бути невисоким (між бровами й волоссям чоло відкривалося лише на ширину двох пальців). Далі волосся спускали уздовж щік, а позаду піднімали й на потилиці укладали у вузол, скріплюючи шпильками й вузькими стрічечками. Часто волосся укладали в сітку, сплетену із золотих шнурів, або надягали витончену прикрасу - стефану. Стефани мали різноманітну форму й завжди були багато прикрашені.

Історія культури феодального суспільства ділиться на два основних періоди: раннє (ІX-XІІ століття) і пізніше середньовіччя (XІІІ-XV століття). Величезну роль у житті людей починає відігравати церква, тому й розвиток перукарського мистецтва залежав від регламентації церкви, що прагнула втихомирити "гріховну людську плоть".

У період раннього середньовіччя чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижене до мочок вух, а попереду - чубчик. В XІ столітті носили довге волосся, розпущене по плечах.

Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо голови обручем, а заміжні жінки приховували волосся під головним убором. Найчастіше таким убором служила кругла хустка з білої тканини з отвором для обличчя. В XV столітті величезного значення набули головні убори, зокрема чіпці, а зачіска, навпаки, втратила своє значення. Модним вважалося відкривати чоло й скроні, а також потилицю, щоб показати красу довгої шиї. Для цього волосся над чолом і потилицею підголювали.

Епоха Відродження, або Ренесанс , була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва. У цей час в Італії в чоловіків вважалася модною зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або носили зачіску із чубчиком. Обличчя гладко голили.

У жінок особливо гарним вважалося золоте волосся. Гарним вважалося високе чоло. Зачіска могла бути дуже складною й вишуканою. Вона складалася з комбінацій кіс, локонів, прикрашених перловим намистом, вуалями, стрічками. Іноді молоді дівчата носили розпущене волосся.

Іспанки носили просту й строгу зачіску, найчастіше так зване бандо: розчесане на прямий проділ волосся спускалися уздовж щік, а позаду складалося в шиньйон. Волосся красиво забирали квітками, обручами, коштовностями. У Франції в зачісках виявилися самобутні риси, що відбивають смаки складних націй. Особливий вплив на чоловічі зачіски зробив останній король XVІ сторіччя Генріх ІV. У моду ввійшло зачесано назад волосся, закручені нагору вуси й маленька гостра борідка "a la Henrі ІV" . Оскільки король рано почав сивіти, у моду ввійшла пудра для волосся, але пудрили в цей час тільки скроні.

У першій половині XVІ століття зачіска в жінок мала вигляд двох напівкруглих валиків, покладених над чолом, і звичайно прикрашалася намистом або невеликим, вигнутим за формою зачіски чепчиком з вуаллю. Наприкінці XVІ століття форма жіночої зачіски істотно міняється. З'являється зачіска двох типів. Волосся або завивали рядами хвиль і зачісували назад, або піднімали високо нагору, де закріплювали на дротовому каркасі. Іноді дами носили перуки.

На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіки коротко стригли, але їхні костюми були прикрашені вишивкою, дорогоцінними каменями й мереживом. Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їх чіпцями й головними пов'язками. Іноді носили перуки.

В XVІІ столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок. Остаточно складається стиль барокко, що найбільш повно виражає смаки аристократії цього часу. Зачіски епохи барокко були цілком підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.

На початку XVІІ століття зачіска в чоловіків складалася з довгого волосся, розпущеного по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й невеликі вуса в краях губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска складалася з маси довгого, завитого у локони волосся, причому модним кольором волосся вважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.

Жіноча зачіска протягом другої половини XVІІ століття мінялася незліченне число раз. З короткочасних модних зачісок можна виділити кілька типів. В 60-х роках зачіска ще зберігала деяку природність. Волосся розчісували на прямий проділ і пишно збивали над скронями, скріплюючи позаду на шиї, а завиті кінці волосся спускали у вигляді двох довгих локонів на плечі - "a la Mancіnі". З 70-х років жіноча зачіска стала нагадувати за формою чоловіча перука. Локони укладали рядами так високо, що зачіска часом піднімалася над чолом на 50-60 сантиметрів. Іноді дами цього часу носили гладку зачіску з вузлом, сколеним на потилиці, - так званий вузол смиренності.

З 90-х років у моду ввійшла зачіска фонтанж. Вона складалася з комбінації локонів, укладених на голові рядами й для закріплення змазаних білком, і вигнутого в різні фантастичні форми дротового каркаса, що прикрашався складеним у складки мереживом, квітами й стрічками. Іноді зачіска доповнювалася штучним волоссям.

У першій половині XVІІІ століття з'являється стиль рококо, що як би завершує розвиток стилю барокко. Рококо - декоративний стиль, що носить риси крихкості, витонченості, деякої манірності й чуттєвості. Ці риси були присутні й у чоловічі й у жіночих зачісках.

Чоловічі зачіски часів рококо були невеликими за об'ємом. Волосся завивали в локони, а іноді гладко зачісували назад. Позаду його зав'язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся пудрили. У моду ввійшли білі пудрені перуки.

Жіноча зачіска також була невеликою і складалася з локонів, піднятих нагору, сколених на потилиці й прикрашених стрічками, пучками пір'я, квітами, нитками перлів. В 70-х роках XVІІІ століття зачіски стають особливо складними. На "виготовлення" модної зачіски - куафюри - ішло по кілька годин. Жінки намагалися зберегти її в недоторканності на кілька днів. Зачіски робили в такий спосіб: волосся розчісували, на верхівку ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся; далі його завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього використовували стрічки, квіти, мереживо. Іноді на голову ставився цілий кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді на голові була маса коштовностей, які перевищували вагу самої голови.

Французька революція 1789 року ознаменувала настання нової епохи, що відбилося й на зачісках. Натхненні ідеями волі, рівності, братерства, ідеологи французької революції звернулися до образів античного світу, черпаючи в древності ідеї демократії, строгість моралі й естетичні ідеали. Друга половина XVІІІ століття - це період класицизму провідного стильового напрямку. У чоловіків волосся було коротко обстрижене, пудра вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже спростилися, волосся завивали в локони.

Із приходом до влади Наполеона з'явився стиль ампір, що в архітектурі й інтер'єрах за зовнішніми ознакаминагадує класицизм, тепер художників й архітекторів надихають не строгі й витончені форми грецьких храмів, а поважні й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіки стригли й завивали в тугі локони - "a la Tіtus", обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі смужки волосся. У жінок зачіски мінялися дуже часто. Носили й чеський вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів.

Після скинення Наполеона в мистецтві 20-30-х років народжується новий напрямок - романтизм. У зачісках панує стильове наповнення, що носить німецьку назву - бідермайер. Цей стиль став синонімом бюргерського благополуччя й затишку й був ведучим до 40-х рр. У Франції майже ідентичний стиль звався "стилем Луі Філліпа "

Чоловіки носили коротке, завите в локони волосся. В 40-х роках волосся подовжилося, доходило до вух. Іноді його круто завивали. В 50-і роки були в моді доволі довге, розчесане на косий проділ волосся, часто завите в локонь 60-і роки в моду ввійшли порівняно коротка стрижка, бакенбарди. До кінця століття волосся стали коротко стригти.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою справжні твори мистецтва. Волосся розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали догори і на тімені укладали в різні шиньйони. В 40-і роки новим кумиром суспільства стала "світська левиця" - модниця з волоссям рудого кольору. В 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесане на прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. В 60-і роки волосся піднімали над чолом у вигляді двох валиків - "a la Stuart", а на плечі й спину спускали довгі локони.

В 70-80-х роках зачіска майже не міняється за формою. Вона складається з довгих, спущених на спину локонів, а над скронями волосся звичайно зачісували високо нагору.

Характер зачісок 1890-1900-х років знову змінюється, у зв'язку зі змінами, що відбулися в суспільному житті кінця сторіччя. Мода стає ще більш інтернаціональною, з'являється діловий стиль, що виражається в простоті й раціональності зачісок.

В 1904 році в Німеччині вперше була виконана тривала завивка волосся - перманент.

Перманент швидко поширився по всій Європі. В 20-х роках XX століття в моду ввійшли зачіски з короткою стрижкою. Також з'являються нові хімічні барвники й освітлювачі волосся. Фарбування волосся дозволило надавати зачісці додаткового ефекту, пожвавлювати її. З винаходом хімічної завивки відбувся справжній переворот у перукарському мистецтві. Цей метод завивки волосся не тільки з успіхом конкурував з усіма іншими способами, але й поступово витіснив їх. Завдяки хімічній завивці можна одержати гарні результати при обробці волосся з різноманітними будовою і властивостями.

З появою кінематографа на форму зачісок великий вплив робить мистецтво кіно. У свій час у моду ввійшли зачіски Грети Гарбо , Марлен Дитріх. В 50-60-і роки Брижит Бардо вводить нові зачіски - "кінський хвіст" і "Бабетту". В 1971 році відомий майстер Відаль Сессун показав нові стрижки, котрі виконувалися тільки ножицями. В 70-і роки з'являються панки, які виражають протест проти суспільства не тільки своїм поводженням, одягом, але й зачіскою.

Художники-модельєри облагородили стиль панків, створивши стрижки "їжак", "каскад". Моду 80-х років вирізняють зачіски з довгого волосся вільного силуету. Переважають теплі природні кольори волосся: каштанове, руде, коричневе, блонд. Новинка цього періоду - перловий блондин, сполучення попелястих волось із більш світлим волоссям на кінцях.

Мода модою, який би вона не була, але зачіску й стиль кожна людина може підібрати індивідуально. Щоб бути гарним і модним щодня, необхідно почувати себе комфортно довгий час, а не тільки в день відвідування перукарні.

Охорона праці та правила ТБ

Робочі місця перукаря обладнують різними за конст­рукцією туалетними столиками або полицями, настінними дзерка­лами різної форми, перукарськими кріслами. Розмір дзеркала має бути не менше 60x100 см.

Для розміщення інструментів, препаратів, білизни використовуються тумбочки, візки, шух­ляди в столиках.

У перукарнях установлюють крісла з ручками, підставками для ніг; вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті.

Для дітей передбачаються спе­ціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.

Розміщення робочих місць має узгоджуватися з загальним дизай­нерським рішенням; крісла можуть розташовуватися поодинці чи групу­ватися уздовж стін або в центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць — 1,8 м, а між пара­лельними рядами місць — не менше 3-х метрів. Загальна норма на робо­че місце — від 4,5 кв. м.

У перукарських за­лах дозволяється вико­ристання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.

Електропостачання перукарень по ступені забезпечення надійності належить до 2 - 3 категорії з обладнанням електроживлення з напругою 380/220 В

Улаштування, експлуатацію і ремонт електротехнічних установок та мереж, переносних електроапаратів та єлектроінструментів необхідно здійснювати згідно з Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования.

До роботи з електроапаратурою та електроінструментом допускаються особи, які пройшли інструктаж та навчання безпечним методам праці, перевірку знань правил безпеки та інструкції у відповідності до посади.

Електроапаратура та електроінструмент повинні відповідати слідуючим основним вимогам.

Електроінструмент з металевим корпусом на напругу вищою за 36 В обладнується спеціальним зажимом для приєднання заземлюючого провода з розпізнавальним знаком "З" або "Земля".

Електроінструмент, що має на штепсельному з'єднанні додатковий заземлюючий контакт підключається до відповідних розеток.

Контролювати  зберігання  та справність електроінструменту та переносних   електричних   освітлювачів повинна особа, яка має спеціальне уповноваження.

Перевірка стану ізоляції проводів, заземлюючої жили електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції понижуючих трансформаторів та перетворювачів частоти провадиться мегаомметром не менше, ніж 1 раз на місяць, особою з кваліфікаційною групою не нижчою за третю.

Електроінструмент, переносні електросвітильники та інші електроприлади перевіряються зовнішнім оглядом, звертається увага на справність заземлення та ізоляції проводів, відсутність оголених струмопровідних частин та відповідність інструмента до умов роботи.

Зіткнення проводів з вологими та масляними речами забороняється. При   виявленні   будь-яких несправностей  робота з електроінструментом або переносними  електричними  світильниками негайно припиняється.

При припиненні подачі струму під час роботи з електроінструментом або під час перерви електроінструмент необхідно відключати від електромережі.

Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:

- передавати електроінструмент іншим особам;

- розбирати електроінструмент і провадити ремонт;

- триматися за провід електроінструмента або торкатися до ріжучої його частини.

Для   забезпечення безпеки осіб, що експлуатують електроустановки (сушуари) необхідно:

- навчати основам  безпеки  всіх  працюючих;

- на робочих місцях мати інструкцію по експлуатації електроустановок;

- підтримувати   в   справному   стані   опір     ізоляції електропроводів, а також здійснювати   надійне  приєднання електроінструменту до захисного заземлення. Випробування проводять у терміни, встановлені Правилами технічної експлуатації;

- установлювати сушуари так, щоб клієнт не міг доторкнутися до всіх оточуючих металевих деталей, в тому числі до труб системи опалення, каналізації тощо, які мають зв'язок із землею;

- під ногами повинні знаходитись ізолюючі підставки;

- здійснювати контроль за станом та параметрами захисного заземлення в терміни, встановлені Правилами технічної експлу­атації; - назначити осіб, які відповідають за експлуатацію сушуарів.

Для розміщення ввідно-розподільчого пристрою необхідно обладнати ізольоване приміщення - електрощитову або закритий електрощит. Усі приміщення обладнують автоматичною пожежною сигналізацією.

Мікроклімат у виробничих приміщеннях перукарень повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень № 4088-86.

Природне   та   штучне   освітлення виробничих, допоміжних,  санітарно-побутових  приміщень  перукарень  повинне відповідати вимогам СНиП  П-4-79  Естественное  и  искусственное освещение.

В усіх виробничих та допоміжних приміщеннях перукарень з максимальною ефективністю необхідно використовувати природне освітлення.

Для штучного освітлення виробничого та допоміжного приміщень використовують світильники з люмінісцентними лампами білого кольору типу ЛБ, за виключенням приміщень косметичних кабінетів (педикюрний, манікюрний, приміщення для фарбування волосся), де для розпізнавання кольору належить використовувати лампи типу ЛДЦ або ЛЕ.

Світильники загального освітлення слід розміщувати в приміщенні виходячи з умов створення рівномірної освітленності при якій забезпечується:

- захист ока працюючого від різкого світла,

- безпека та зручність обслуговування світильників,

- надійність їх кріплення,

- найменша протяжність та зручність монтажу групової освітлювальної мережі.

Робочі зали перукарні не рекомендується орієнтувати на південний захід та на захід. Вікна повернені до сонячного боку, мають захисні пристрої (козирки, штори тощо).

Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати обладнанням, матеріалами та іншими речами.

На робочих місцях перукарів та в кабінетах декоративної косметики слід передбачати місцеве освітлення з використанням ламп розжарювання. Світильники місцевого освітлення мають відбивачі з металу вкриті світлотехнічною емаллю, які забезпечують захисний кут не менший за 30 по відношенню до робочого місця перукаря. Використання відкритих ламп забороняється.

Скляні поверхні світлових отворів, світильники і освітлювальну арматуру необхідно утримувати в чистоті та справності. Арматуру світильників не менше, ніж 2 рази на місяць, необхідно чистити від пороху та бруду.

Для живлення світильників загального і місцевого стаціонарного освітлення необхідно користуватися напругою, що не перевищує 220 В, при умові, що електропроводка та арматура будуть розміщені на висоті не меншій за 2,5 м.

Пожежна безпека

Пожежна   безпека   перукарень  регламентується ГОСТ 12.1.004-85 ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования, будівельними нормами і правилами СНиП 11-2-80 Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений, СНиП 11-90-81 Производственные здания промышленных предприятий та правилами пожежної безпеки в Україні.

Пожежна безпека підприємства забезпечується:

- системою попередження пожежі (комплексом організаційних заходів та технічних засобів, направлених на попередження виникнення пожежі);

- системою пожежного захисту (комплексом організаційних заходів та технічних засобів, направлених на попередження дії на працюючих небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальної шкоди від неї).

Основними причинами виникнення пожежі в перукарнях можуть бути:

- порушення правил пожежної безпеки, інструкцій щодо експлуатації техногологічного обладнання;

- несправність технологічного обладнання;

- необережне поводження з відкритим вогнем, паління в неустановлених місцях;

-несправність          електроустановок,            електропроводки, вентиляційних систем та опалювальних приладів;

- загазованість виробничих приміщень пожежонебезпечними парами;

- самозагоряння горючих речовин і матеріалів;

- розряди статичної та атмосферної електрики (грозові розряди тощо).

Для кожної перукарні на основі цих Правил розроблюють інструкції з пожежної безпеки, які передбачають:

- спеціальні заходи для окремих процесів, невиконання яких може призвести до пожежі,

- порядок та місце зберігання пожежонебезпечних речовин та матеріалів,

- місця, де забороняється паління та використання відкритого вогню, а також місця де дозволяється паління,

- порядок утримання засобів пожежотушіння, пожежного зв'язку та сигналізації, їх знаходження, порядок подачі звукових сигналів та телефон пожежної охорони. Необхідно вказати осіб, які відповідають за утримання та справність засобів пожежотушіння та сигналізації,

- способи використання первинних засобів пожежотушіння,

- поведінку та обов'язки працівників перукарні на випадок виникнення пожежі.

Дотримання правил пожежної безпеки є обов'язком кожного працівника перукарні.

У приміщеннях перукарень забороняється зберігання легкозаймистих речовин біля опалювальних приладів.

Не дозволяється користуватися електроплиткою для обігрівання приміщення.

Відлучаючись від робочого місця, перукар повинен вимкнути освітлення та електричні прилади.

Забороняється використовувати як абажури тканину, папір та інші горючі матеріали без спеціальних каркасів, що не дозволяють торкатися до електролампи та абажура.

Забороняється складати на батареї опалення вату, білизну та інші матеріали.

При перших ознаках пожежі - задимленні, запаху горілого, необхідно викликати пожежну команду по телефону або заходами пожежної сигналізації та вжити заходів щодо ліквідації пожежі зусиллями персоналу.

При появі запаху газу необхідно викликати аварійну службу, вжити заходів щодо провітрювання приміщення. При цьому забороняється палити, вмикати та вимикати електроприлади, користуватися відкритим вогнем.

Штори, занавіски та усі м'які меблі необхідно просякнути вогнезахисним складом.

Кожне приміщення перукарні необхідно забезпечити вогнегасниками, пожежним інвентарем та інструментом.

Усі засоби пожежогасіння повинні знаходитись на місцях, що добре видно, захаращувати доступ до них заборонено.

Використовувати пожежний інвентар та обладнання для господарчих, виробничих та інших цілей, не зв'язаних з пожежогасінням, категорично забороняється.

Увесь пожежний інвентар та засоби пожежогасіння періодично перевіряються та випробовуються з занесенням результатів перевірки та випробувань до журналу.

Дезінфекція інструментів і пристосувань

Знезараження інструментів спрямоване на запобігання поши­ренню хвороботворних мікробів та на їх знищення. Розрізняють два способи знезараження — хімічну та фізичну дезінфекцію.

До дезінфікуючих хімічних засобів належать перекис водню, йод, формалін, хлорамін та нові сучасні концентровані препарати, які роз­чиняються до потрібної концентрації залежно від призначення. Обов'язковою умовою використання дезінфектантів є сертифікати відповідності. Перед використанням дезінфектанту слід обов'язково ознайомитися з інструкцією про правила його застосування.

Стерилізація, або фізичний спосіб знезараження, — це кип'ятін­ня у воді, використання приладів, які працюють за методом термічної, ультрафіолетової, ультразвукової або комбінованої дії, а також засобів, призначених для стерилізації інструментарію. Допу­скається застосування стерилізаторів, що мають сертифікат відповідності і дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я України.

Стерилізація проводиться згідно з інструкціями використання обладнання, затвердженими МОЗ України. Користуватись треба тільки чистими, стерильними інструментами. Усі чисті та стерильні інструменти слід зберігати в шафах або накритими.

Інструменти та пристосування після кожного використання підлягають обов'язковому знезаражуванню дезінфектантами, які мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної екс­пертизи. Для цього:

а) ножиці, інструменти для манікюру, педикюру, татуажу, нане­сення макіяжу, гриму після використання необхідно механічно очи­щати, промивати проточною водою, дезінфікувати та стерилізувати;

б) інструменти та предмети з пластичних мас (щітки, гребінці та ін.) після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати, стерилізувати засобами, призначеними для виробів з пластмаси. Ніко­ли не користуйтесь брудними або пошкодженими інструментами;

в) різальну частину електричних машинок для стрижки волосся після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати та стерилізувати, корпус — протирати дезрозчином;

г) затискачі і бігуді після використання необхідно обробляти дезрозчином, механічно очищати, мити теплою водою;

ґ) змінні насадки для обладнання в косметологічних і педикюр-них кабінетах після використання необхідно дезінфікувати, меха­нічно очищати та стерилізувати;

д) кушетки для масажу перед обслуговуванням наступного клієнта повинні накриватися чистим, не вживаним після прання простирадлом.

У кожній перукарні мають бути аптечки з медикаментами для зупинки крові та дезінфекції шкіри.

Якщо ви випадково порізались самі або порізали шкіру клієнта, негайно промийте місце порізу та інструмент холодною проточною водою, продезінфікуйте. Якщо поріз невеликий, заклейте його пла­стирем. Не допускайте будь-якого контакту з кров'ю.

Перукарська білизна та одяг

Перукарська білизна призначена для захисту клієнтів від зістриженого волосся, хімічних речовин, для виконання основних операцій під час обслуговування. До неї належать рушники, сервет­ки, пелерини, пеньюари, комірці.

У кожній перукарні має бути запас чистої білизни, достатній для безперервного обслуговування протягом дня.

Під час стрижки, завивки, укладання користуються бавовняними та синтетичними пеньюарами; при фарбуванні та хімічній завивці — поліетиленовими й синтетичними. Для кращого захисту шкіри пе­ред одяганням пеньюара шию клієнта прикривають бавовняною серветкою або одноразовим гігієнічним комірцем. Пеньюари теж можуть бути одноразовими.

Рушники потрібні під час миття голови або змочування волосся. Практичніше застосовувати бавовняні рушники, але дозволяється користуватися махровими та одноразовими.

Пелерини з бавовняних і синтетичних матеріалів частіше вико­ристовують наприкінці обслуговування — під час укладання, оформлення зачіски.

Чиста й уживана забруднена білизна зберігається в окремих відведених для цього місцях. Прання використаної білизни прово­диться у пральнях або у перукарні за наявності спеціально відведених місць. Допускається використання програмованих машин автома­тичного типу з режимом прання при температурі 90°С у комплекті із сушильними машинами та обладнанням для прасування білизни.

Після закінчення циклу кип'ятіння білизни обов'язковим є ви­користання дезінфектантів. Прання білизни вдома забороняється.

Вимоги до роботи перукаря та практичні поради

Перукар працює з людьми і для людей. Етичність поведінки, комунікабельність, вихованість, привабливий зовнішній вигляд майстра разом із майстерністю, освіченістю, акуратністю станов­лять професійну культуру, формують імідж працівника та репута­цію салону.

Якість наданої послуги — це манера спілкування, організація робочого місця, естетичні рухи та прийоми роботи, дотримання санітарних і гігієнічних норм.

Обов'язковою умовою прийому на роботу є наявність особової медичної книжки. Медичне засвідчення стану здоров'я проводиться систематично, раз у 6 місяців.

Перукар під час роботи тісно контактує з різними клієнтами, тому завжди є загроза інфікування. Насамперед потрібно стежити за шкірою рук, мити їх або здійснювати обробку за допомогою спеціальних одноетапних засобів. Не можна працювати з порізами, наривами на руках або із захворюваннями шкіри.

Професіоналізм майстра підтверджується технічним рівнем інст­рументів, з якими він працює. З гігієнічної точки зору в перукаря має бути не менше двох комплектів інструментів, які почергово зне­заражують.

Інструмент для роботи кожний майстер підбирає поступово, до нього призвичаюється, цінує його. Якісним і зручним інструментом легко і приємно працювати. Акуратне використання інструменту, утримання його в чистоті та грамотне застосування подовжують термін експлуатації.

Чільне місце в дотриманні гігієни займають одяг і взуття. Як робочий одяг пропонуються костюми, халати, блузони, комбінезо­ни. За конструкцією, оздобленням і кольором одяг може бути різним, індивідуальним або однаковим для всіх майстрів закладу. Головна умова — одяг має бути естетичним, зручним у ношенні та чищенні.

Якщо одяг доповнюється різноманітними особистими прикра­сами, потрібно пам'ятати, що вони не повинні заважати майстру і клієнту.

Перукар працює переважно стоячи, тому взуття слід добирати теж зручне, легке, гігієнічне.

ЖІНОЧИЙ ЗАЛ