22. Аналіз продуктивності праці.

Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Зростання продуктивності праці, за інших рівних умов, сприяє покращенню всіх техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Продуктивність праці вимірюється у:

— натуральних вимірниках — використовується для підприємств з однорідною продукцією, тобто там, де виробляється один вид продукції або близьких за споживчою вартістю різнойменних видів продукції;

— трудових вимірниках — використовується для оцінки трудомісткості окремих видів продукції;

— вартісних — найпоширеніші, придатні для оцінки продуктивності праці на будь-якому підприємстві.

Використання вартісних вимірників продуктивності праці передбачає оцінку обсягу продукції за різні періоди у порівнянних цінах.

Аналіз продуктивності праці передбачає:

— оцінку виконання плану і динаміки продуктивності праці;

— вивчення впливу факторів на рівень продуктивності праці;

— дослідження впливу продуктивності праці на рівень інших показників;

— виявлення резервів підвищення рівня продуктивності праці.

Зростання рівня продуктивності праці забезпечується головним чином підвищенням озброєності праці (фондо- і енергоозброєність, електрооснащеність, технічна озброєність), а також вдосконаленням організації виробництва і праці.

На продуктивність праці, оціненої за виробітком, суттєво впливає трудомісткість продукції.

23. Аналіз ритмічності та комплексності виробництва.

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції. Ритмічність випуску продукції – виробництво продукції відповідно до встановленого графіку (прийнятого завдання) за певний період часу (день, декаду, місяць, квартал). Ритмічність не завжди означає рівномірність (в рівні проміжки часу випуск однакового обсягу продукції), так як прогнозні завдання не можна розподілити порівну.

Ритмічність виробництва – це збалансована діяльність підприємства, яка сприяє ритмічному виробництву продукції та виконанню своїх зобов’язань перед споживачами. Порушення ритмічності виробництва, як правило, призводить до неповного використання виробничих потужностей, збільшення обсягу незавершеного виробництва та залишків готової продукції на складах, уповільнення оборотності капіталу, перевитрачання фонду оплати праці, надурочної роботи, браку та відповідно до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Аналіз ритмічності здійснюють шляхом зіставлення фактичних і планових даних про питому вагу випуску по змінах, днях, декадах, місяцях і кварталах. Випуск продукції оцінюють за вартісними, натуральними і трудовими вимірниками залежно від особливостей виробництва і мети аналізу. При відсутності повної інформації ритмічність можна аналізувати не за всією номенклатурою, а за найважливішими видами продукції.

Такий аналіз доцільно проводити за умов серійного та масового виробництва. Для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва, що виготовляють вироби з довгим виробничим циклом не завжди можливо (не має потреби) забезпечувати рівність обсягів товарного випуску в однакові відрізки часу. У той самий час подекадний показник, що визначається в процентах до місячного випуску не ефективний і для підприємства масового виробництва, оскільки не характеризує ступінь ритмічності і випуску продукції всередині декади.

Для характеристики ритмічності виробництва використовуються прямі та непрямі показники. До прямих показників відносяться:

коефіцієнт ритмічності;

коефіцієнт варіації;

коефіцієнт аритмічності;

питома вага виробництва продукції за кожну декаду до місячного випуску, за кожний місяць до квартального випуску, за кожний квартал до річного обсягу виробництва;

питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця тощо.

До непрямих показників ритмічності відносяться: наявність доплат за надурочні роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб’єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції тощо.

Зведене оцінювання ритмічності проводять шляхом розрахунку коефіцієнта ритмічності (Кр), який можна визначити декількома способами (як за абсолютними показниками випуску, так і за їх питомою вагою):

1) як відношення обсягу продукції, зарахованого у виконання прогнозу (плану) до планового випуску продукції.

Якщо Кр=1, значить фактична ритмічність відповідає плановій, чим менше коефіцієнт ритмічності, тим менш ритмічно працює підприємство.

2) як суму фактичної питомої ваги виробництва продукції, але не більше планового (прогнозного) їх рівня.

24.Аналіз собівартості окремих видів продукції.

Завданнями аналізу собівартості окремих видів продукції є:

• встановлення ступеню виконання планових (розрахункових) показників собівартості окремих видів продукції;

• вивчення динаміки собівартості одиниці продукції;

• дослідження причин відхилень за найвагомішими статтями калькуляції;

• виявлення резервів щодо зниження собівартості окремих ви-дів продукції.

Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою:

Д-

Q = —-—h Ьі

УВПІ

де С,- — собівартість одиниці г'-го виду продукції;

At — сума постійних витрат, віднесена на г'-ий вид продукції;

bt— сума постійних витрат, віднесена на одиницю г'-го виду продукції;