18.Аналіз пасивів підприємства.

Крім господарських засобів у балансі знаходять своє відображення і

різноманітні джерела їх формування. Для відображення та аналізу цих

джерел, в бухгалтерському балансі виділено таку складову як пасив. Всі

джерела формування активів підприємства в балансі розділені на власні

(власний капітал) та запозичені (довгострокові та поточні зобов’язання).

Таким чином пасив містить інформацію про обсяг коштів, залучених

підприємством в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються по мірі

зростання терміновості виконання зобов’язань.

Загальна сума пасивів складається у кожного окремого підприємства з

таких елементів:

- власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений

капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток

тощо;

- забезпечення наступних витрат та платежів;

- довгострокові зобов’язання;

- поточні зобов’язання.

Капітал, що формується за рахунок власний джерел фінансування є власним

капіталом. Власний капітал – це власні джерела фінансування

підприємства, які без визначення строку повернення внесені його

засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування

підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий

капітал. Тому за формою власний капітал поділяється на три категорії:

інвестований (вкладений або сплачений) капітал; дарчий капітал;

нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх

номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також

може бути поділений на джерела утворення.

Дарчий капітал – це вартість безкоштовно отриманих підприємством від

інших юридичних або фізичних осіб різноманітних активів.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок

ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між

акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

Розмір власного капіталу визначається як алгебраїчний підсумок його

видів (складових).

20. Аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства.

Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність в строк і в повному обсязі задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарських договорів, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Можливість регулярно і своєчасно погашати боргові зобов'язання визначаються в кінцевому підсумку наявністю у підприємства грошових коштів, що залежить від того, якою мірою партнери виконують свої зобов'язання перед підприємством .

Платоспроможність надає позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому платоспроможність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Головна мета аналізу платоспроможності - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансових можливостей підприємства.

Ліквідність – це можливість конвертації активів у грошові кошти. Ідеальним є умова, коли процес перетворення активів у ліквідну форму відбувається швидко й без втрати їхньої вартості. Ліквідність – це здатність фірми у випадку банкрутства погасити свої зобов'язання за рахунок продажу своїх активів.

Ліквідність означає безумовну платоспроможність організації і передбачає постійне співвідношення між її активами та зобов'язаннями одночасно за двома параметрами:

* по загальній сумі;

* за термінами перетворення на гроші (активи) та строками погашення (зобов'язання).

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявності ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру.

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) – Кп , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності – Кшл , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

21. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.

Аналіз складу, структури й технічного стану основних фондів підприємств здійснюється з використанням:

- горизонтального (часового) аналізу, який містить порівняння даних звітного періоду з відповідними даними попередніх періодів, порівняння звітних даних з плановими, розрахунок їхньої абсолютної зміни за рік . Під час проведення горизонтального аналізу слід звертати увагу на виявлення причини зростання вартості основних фондів, оскільки таке збільшення внаслідок переоцінки основних фондів не є позитивною тенденцією. Водночас, позитивною тенденцією є перевищення темпів зростання виробничих фондів над темпами зростання невиробничих фондів;

- вертикального аналізу, який передбачає розрахунок структури і динаміки показників, порівняння темпів приросту ресурсів з темпом приросту обсягу готової продукції, розрахунок відносної економії від використання ресурсів . При проведенні вертикального аналізу необхідно виявити позитивні тенденції структурних змін у складі основних фондів, серед яких слід виділити перевищення темпів зростання активної частини основних фондів порівняно з темпами зростання пасивної частини основних фондів.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих фондів впливають: характер та особливості процесу виробництва; тип виробництва (масове, серійне, одиничне); технологія, рівень спеціалізації і кооперування; методи організації виробництва .

Для визначення змін, які відбулися в складі основних виробничих фондів, необхідно проаналізувати їхню структуру, яка визначається специфікою господарської діяльності і відображає особливості торговельних підприємств. Для характеристики стану і динаміки основних фондів використовують коефіцієнти оновлення основних фондів, вибуття і приросту. Ці показники аналізують у динаміці. Розрахунок цих показників дасть змогу зробити висновок, щодо покращення чи погіршення технічного стану основних фондів. Це є дуже важливим оскільки у разі виявлення позитивного коефіцієнта оновлення, це свідчить про те, що цей процес здійснювався не за рахунок заміни старих, зношених засобів, що призвело б до нагромадження застарілого устаткування і стримало б ріст економічної ефективності основних фондів, а за рахунок нового будівництва, введення нових основних фондів.