41. Основні форми діяльності людини.

Особистисть дiє вiдповiдно до своїх потреб, iнтересiв, цiннiсних орiєнтацiй, характеру i змiсту своєi життєвоi позицiї та вимог соцiальних норм. Основною, фундаментальною формою діяльності людини є її труд, праця. Праця по-рiзному впливає на особистiсть також у залежностi вiд її видiв. По-рiзному на розвиток особистостi трудiвника можугь впливати фiзично важка i порiвняно легка, монотонна та рiзноманiтна, квалiфiкована та неквалiфiкована праця, а також характер та рiвень органiзацiї праці. Праця – конкретна діяльність, яка має метою зміну оточуючого, його перетворення, відчутний продуктивний результат, створення засобів виробництва та їх використання. Тому не випадково в "Капіталі" Маркс аналізує працю, її роль в економічному житті людини й в цілому суспільному житті, а не діяльність. І Енгельс доводить про роль праці в становленні людини, а не діяльності.

Особистiсть може найбiльш повно самоствердитися, реалiзувати своi позитивнi потенцiали саме у творчiй працi. Творчість — це така форма людськоi дiяльностi, яка ставить за мету пошук i практичне створення нового, оригiнального, унiкального, кращого, прогресивнiшого, соцiально значушого. Вiдповiдно до видiв людськоi дiяльностi розрiзняють i види творчостi. Існує фiлософська, наукову, технiчну, виробничу, полiтичну, правову, управлiнська, i т.д. творчiсть

Діяльність включає мету, смисл, предмет, засіб, процес діяльності (здійснення мети). Форми діяльності різноманітні. Залежно від сфер прикладання розрізняють виробничо-матеріальну, виробничо-духовну, трудову (праця), нетрудову. Залежно від прикладання творчості - продуктивну і непродуктивну (відтворення відомого).

Суспiльна активнiсть людини може спонукатися або внутрiшнiми, або зовнiшнiми суб’єктивними регуляторами поведiнки. До внугрiшнiх регуляторів активності людини можна вiднести, наприклад, її потреби, iнтереси, мотиви; до зовнiшнiх — примусовi фактори. Існує громадсько-полiтична активнiсть, екологічна активність...

Деятельность можно разделить на этапы. Можно выделить в качестве этапов процесс вовлечения в деятельность, процесс целеполагания, процесс проектирования действий, процесс осуществления действий, процесс анализа результатов действий и сравнение их с поставленными целями.

Практика є одним із видів діяльності. І визначається вона як матеріальна, чуттєво-предметна, цілепокладаюча діяльність людини з метою освоєння матеріального перетворення природи суспільств і самої себе. Практика - основа і рушійна сила суспільства і пізнання. Практика включає в себе всі види чуттєво-предметної діяльності людини - виробничу, пізнавальну, політичну, соціальну, педагогічну, художньо-мистецьку, адміністративну тощо. Практика - фундаментальна категорія марксистської філософії, марксистського світогляду. Завдяки прийнятій практиці як основи світогляду марксизм зумів відділити себе від минулих форм матеріалізму і від ідеалізму. Ідеалізм, особливо в особі Гегеля підмітив роль практики, праці і діяльності людини, в пізнанні. Але практика тут зводилась переважно до моральної діяльності. Не мали яскраво вираженого предметно-виробничого характеру в марксизмі. Сутність практики виявляється у співвідношенні з теорією. Практика – предметно-чуттєва матеріальна діяльність. Теорія – ідеальна діяльність.