53. Роз'яснити термін "суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки", що міститься в частині другій статті 231 гк України.

В даному випадку потребують визначення самі критерії віднесення суб'єкта господарювання до державного сектора економіки, оскільки держава в особі її органів може бути не тільки засновником суб'єкта господарювання, а й його акціонером. В такому разі, також необхідно визначитись з розміром участі держави в суб'єкті господарювання.

Відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГК України вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

6. Захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відношень від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при застосуванні власних повноважень.

Защита прав, свобод и интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, в сфере публично правовых отношений, от нарушений со стороны органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных и служебных лиц, других субъектов, при осуществлении ими властных управленческих функций на основе законодательства, в том числе при выполнении делегированных полномочий, а также споры с гос органами является сферой административного производства.

Конституция Украины определяет конституционное право всех на обращение к органам государственной власти и право на получение обоснованного ответа в установленный законом срок, который ограничен Законом Украины “Об обращении граждан” сроком в один месяц, но не более чем 45 суток. Это конституционное право обязывает каждое должностное лицо рассмотреть обращение и дать ответ на него с ссылкой на нормы законов и с указанием порядка последующего обжалования. Другой Закон Украины – “Об информации” предусматривает право любой личности на получение от органа государственной власти информации, независимо от того, касается она ее или нет.

Сокрытие, искривление или предоставление неправдивой и не проверенной информации, должностным лицом предусматривает юридическую ответственность.

Наиболее частый вопрос, который возникает при нарушении прав и интересов в сфере публично – правовых интересов касается того, куда необходимо обратиться для разрешения возникшей ситуации. Законодательно предусмотрено разные варианты обжалования: в административном порядке (т.е. обращение с жалобой в вышестоящий орган) или в судебном порядке (обращение с иском в суд).

Адресат обжалования в административном порядке зависит от органа (либо должностного лица, нарушившего права и интересы). При этом законодательством устанавливаться сроки для обжалования в таком порядке.

Защита нарушенных прав и интересов в судебном порядке осуществляется путем подачи искового заявления в суд.

В административный суд могут быть обжалованы решения, действия или бездеятельность субъектов властных полномочий, кроме случаев, когда относительно таких решений, действий или бездеятельности, Конституцией или законами Украины установлен другой порядок обжалования.

Дело административной юрисдикции - переданный на решение административного суда публично правовой спор, в котором хотя бы одной из сторон является орган исполнительной власти, орган местного самоуправления, их должностное или служебное лицо, или другой субъект, который осуществляет властные управленческие функции на основе законодательства, в том числе на выполнение делегированных полномочий.

Компетенция административных судов распространяется на:

1) споры физических или юридических лиц с субъектом властных полномочий относительно обжалования его решений (нормативно правовых актов или правовых актов индивидуального действия), действий или бездеятельности;

2) споры по поводу принятия граждан на публичную службу, ее прохождение, освобождение, из публичной службы;

3) споры между субъектами властных полномочий по поводу реализации их компетенции в сфере управления, в том числе делегированных полномочий, а также споры, которые возникают по поводу заключения и выполнения административных договоров;

4) споры за обращением субъекта властных полномочий в случаях, установленных законом;

5) споры относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума

7. Природа корпоративних прав, засоби захисту та підсудність корпоративних спорів.

Поняття корпоративного права визначає частина перша статті 167 Господарського кодексу України, що набув чинності 30 січня 2004 року, а саме:

„Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.”

2. Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V ( 483-16 )

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

визначення підсудності справ з питань приватизації та з

корпоративних спорів" (далі - закон N 483-V) до підвідомчості

господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних

відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а

також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських

товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та

припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.