4. Міжнародні організації

1.Міжнародні організації сучасного вигляду виникають у середині:

1. ХVII ст.;

2. ХVIIІ ст.;

3. ХІХ ст.;

4. ХХ ст.

2.З метою офіційної реєстрації міжнародних організацій у 1909 р. у Брюсселі почав діяти:

1. Союз міжнародних асоціацій;

2. Союз міжнародних ліг;

3. Союз міжнародного представництва;

4. Союз міжнародної реєстрації.

3.У Стародавній Греції союзи держав, які мали спільні військово-політичні цілі, — це:

1. сіммахії;

2. амфіктіонії;

3. архонти;

4. данаїди.

4.У Стародавній Греції релігійно-політичні союзи племен та міст зі спільним святилищем, скарбницею, правилами ведення війн — це:

1. сіммахії;

2. амфіктіонії;

3. архонти;

4. данаїди.

5.Функціонування міжнародної організації починається з такого кроку, як:

1. прийняття рішення щодо створення міжнародної організації;

2. прийняття установчого документа;

3. формування структури міжнародної організації;

4. скликання головного органу міжнародної організації.

6.У системі міжнародних організацій велика частка належить:

1. економічним організаціям;

2. політичним організаціям;

3. гуманітарним організаціям;

4. науковим організаціям.

7.До групи міжнародних економічних організацій не входять:

1. міжнародні економічні організації системи ООН;

2. міжнародні економічні організації, що не входять до системи ООН;

3. регіональні економічні організації;

4. міждержавні організації.

8.До основних критеріїв типології міжнародних організацій не відноситься:

1. географічне поширення;

2. функціональна спрямованість;

3. характер діяльності;

4. рівень кваліфікації.

9.До основних функцій міжнародних організацій не належить:

1. координаційна;

2. спостережна;

3. інформаційна;

4. фіскальна.

10.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні організації поділяються на відкриті та закриті:

1. умови членства;

2. час дії;

3. компетенція;

4. географічне поширення.

11.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні організації поділяються на універсальні та спеціальні:

1. умови членства;

2. час дії;

3. компетенція;

4. географічне поширення.

12.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні організації поділяються на постійні та тимчасові:

1. умови членства;

2. час дії;

3. компетенція;

4. географічне поширення.

13.Вказати критерій класифікації, за яким рішення міжнародних організацій поділяються на обов’язкові та необов’язкові:

1. юридична сила;

2. сфера, до якої належать рішення;

3. географічна спрямованість;

4. метод прийняття.

14.Вказати критерій класифікації, за яким рішення міжнародних організацій поділяються на процедурні та з питань суті діяльності:

1. юридична сила;

2. сфера, до якої належать рішення;

3. географічна спрямованість;

4. метод прийняття.

15.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні конференції поділяються на глобальні та регіональні:

1. склад учасників;

2. терміни скликання;

3. рівні скликання;

4. географічне охоплення.

16.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні конференції поділяються на міжурядові, неурядові та змішанні:

1. склад учасників;

2. терміни скликання;

3. рівні скликання;

4. географічне охоплення.

17.Вказати критерій класифікації, за яким міжнародні конференції поділяються на спеціальні, регулярні та періодичні:

1. склад учасників;

2. терміни скликання;

3. рівні скликання;

4. географічне охоплення.

18.Вказати критерій класифікації, відповідно до якого розрізняють міжнародні конференції на найвищому рівні, на рівні міністрів закордонних справ та на рівні офіційних осіб – керівників делегацій:

1. склад учасників;

2. терміни скликання;

3. рівні скликання;

4. географічне охоплення.

19.Міжнародна організація, куди нових членів приймають тільки за запрошенням засновників організації, — це:

1. відкрита;

2. закрита;

3. глобальна;

4. регіональна.

20.Міжнародна організація, куди може увійти будь-яка держава, яка поділяє принципи та статут організації, — це:

1. відкрита;

2. закрита;

3. глобальна;

4. регіональна.

21.До елементів регулювання міжнародних економічних відносин відносяться:

1. принципи управління;

2. інституційно-правові структури;

3. інструменти та методи управління;

4. усе вищевказане правильно.

22.Координація, яка включає угоди та домовленості між двома суб’єктами МЕВ, які досягаються безпосередніми переговорами між партнерами, — це:

1. білатеральна координація;

2. багатостороння координація;

3. дискретна координація;

4. інституціональна координація.

23.Узгодження, яке досягається шляхом окремих дій, коли в кожному конкретному випадку держави домовляються самостійно використовувати деякі заходи, інструменти, методи для досягнення належної єдності дій — це:

1. білатеральна координація;

2. багатостороння координація;

3. дискретна координація;

4. інституціональна координація.

24.Погодження, яке виробляється на підставі визначеного інституту, тобто з використанням встановлених уже законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних структур, — це:

1. білатеральна координація;

2. багатостороння координація;

3. дискретна координація;

4. інституціональна координація.

25.Прикладом міжнародної організації повністю наднаціонального типу є:

1. ЄС;

2. НАТО;

3. ГУАМ;

4. Міжнародна торговельна палата.

26.До міждержавних організацій не відноситься:

1. ЄС;

2. МВФ;

3. НАФТА;

4. Міжнародна торговельна палата.

27.До загальноекономічних міжнародних організацій не відноситься:

1. ЄС;

2. НАФТА;

3. АСЕАН;

4. МВФ.

28.До спеціалізованих міжнародних економічних організацій відноситься:

1. ЄС;

2. НАФТА;

3. АСЕАН;

4. МВФ.

29.Норми, які регламентують діяльність самих міжнародних організацій, визначають характер функцій та правовий стан різних категорій персоналу, регулюють порядок вирішення майнових, фінансових та інших питань, — це:

1. «внутрішнє право»;

2. «зовнішнє право»;

3. приватне право;

4. конституційне право.

30.Позитивне голосування всіх членів міжнародної організації — це:

1. абсолютна одностайність;

2. відносна одностайність;

3. одностайність зацікавлених сторін;

4. кваліфікована одностайність.

31.Метод прийняття рішень, за якого члени організації мають неоднакову кількість голосів залежно від зазначених у статуті показників (критеріїв), — це:

1. «зважене» голосування;

2. одностайність;

3. консенсус;

4. мажоритарний метод.

32.Найтрадиційнішим і найпоширенішим методом прийняття рішень у сучасних міжнародних організаціях є:

1. «зважене» голосування;

2. одностайність;

3. консенсус;

4. мажоритарний метод.

33.До спеціальних технічних процедур прийняття рішень не відноситься:

1. акламація;

2. голосування;

3. консенсус;

4. регламентація.

34.У міжнародних організаціях голосування, засноване на використанні анонімних анкет, називається:

1. просте таємне голосування;

2. просте відкрите голосування;

3. поіменне голосування;

4. листовне голосування.

35.Прийняття або відхилення рішення без голосування, на основі реакції учасників міжнародної організації (вигуків, реплік та ін.) — це:

1. акламація;

2. декламація;

3. стагнація;

4. репатріація.

36.Абсолютна одностайність — це:

1. позитивне голосування всіх членів міжнародної організації;

2. позитивне голосування більшості членів міжнародної організації;

3. позитивне голосування меншості членів міжнародної організації;

4. позитивне голосування головних членів міжнародної організації.

37.Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру була прийнята у:

1. 1975 р.;

2. 1985 р.;

3. 1995 р.;

4. 2005 р.

38.Відсутність постійного представництва при міжнародній організації ніяк не відбивається на правах і обов'язках, передбачених членством в організації. Виняток становить лише членство у:

1. Раді Безпеки ООН;

2. Раді Європи;

3. Європейській Раді;

4. Економічній і Соціальній Раді.

39.Постійні представництва при міжнародних організаціях входять до системи зарубіжних органів зовнішніх зносин і є складовою частиною:

1. дипломатичної служби держави;

2. посольства;

3. міністерства;

4. секретаріату президента.

40.Процедура призначення глави постійного представництва при міжнародній організації та надання йому повноважень аналогічна призначенню:

1. глави дипломатичного представництва;

2. глави уряду;

3. глави секретаріату;

4. чітко визначена процедура відсутня.

41.Конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру — це:

1. Віденська конвенція;

2. Лондонська конвенція;

3. Женевська конвенція;

4. Паризька конвенція.

42.Відносини міжнародної організації з країною перебування регулює:

1. «внутрішнє право»;

2. «зовнішнє право»;

3. приватне право;

4. конституційне право.

43.До правової форми рішень міжнародної організації не відноситься:

1. рекомендація;

2. резолюція;

3. звернення;

4. авантаж.

44.Органічно взаємопов’язаний комплекс правових принципів і норм, які забезпечують існування та діяльність міжнародних організації, — це:

1. право міжнародної організації;

2. міжнародне приватне право;

3. міжнародне публічне право;

4. економічне право.

45.Процедура прийняття рішення без голосування і за відсутності у більшості випадків формально внесених заперечень — це:

1. консенсус;

2. регламент;

3. кворум;

4. домовленість.

46.Міжнародні організації, які утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів, — це:

1. неурядові організації;

2. міждержавні організації;

3. міжнародний самміт;

4. міжнародна зустріч.

47.Встановлення для держав, міжнародних організацій або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юридичне значення, — це:

1. регулювальна функція;

2. оперативна функція;

3. інформаційна функція;

4. консультативна функція.

48.Реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень виконавчого характеру — це:

1. регулювальна функція;

2. оперативна функція;

3. інформаційна функція;

4. консультативна функція.

49.Різновидом оперативної функції є:

1. координаційна;

2. контрольна;

3. інформаційна;

4. регулювальна.

50.«М’який» міжнародний контроль стосовно країн-членів міжнародної міждержавної організації — це:

1. збір та опрацювання інформації;

2. інспекція на місці;

3. ревізія;

4. аудит.

51.Питання щодо прийому та виключення з міжнародної міждержавної організації, призупинення членства в ній входять до компетенції:

1. вищих органів;

2. виконавчих органів;

3. адміністративних органів;

4. юридичних органів.

52.Розв’язання різного роду конфліктів — це компетенція:

1. вищих органів;

2. виконавчих органів;

3. адміністративних органів;

4. юридичних органів.

53.Сесія — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

54.Директорат — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

55.Секретаріат — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

56.Асамблея — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

57.Рада — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

58.Конференція — це одна із назв:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

59.До системи керівних органів міжнародних неурядових організацій відносяться:

1. вищі, виконавчі, адміністративні органи;

2. вищі, виконавчі, соціальні органи;

3. вищі, виконавчі, громадські органи;

4. вищі, виконавчі, кооперативні органи.

60.До сучасних форм діяльності міжнародних неурядових організацій не відноситься:

1. прийняття декларацій;

2. проведення дослідної роботи;

3. організація конгресів, конференцій, семінарів;

4. прийняття національних законів.

61.Контроль за реалізацією рішень вищих органів — це компетенція:

1. вищих органів міжнародної міждержавної організації;

2. виконавчих органів міжнародної міждержавної організації;

3. адміністративних органів міжнародної міждержавної організації;

4. юридичних органів міжнародної міждержавної організації.

62.Обов’язковими рішеннями міжнародних неурядових організацій є:

1. усі рішення;

2. переважна більшість рішень;

3. «внутрішні» рішення;

4. політичні рішення.

63.До додаткових джерел фінансування міжнародних неурядових організацій не відносяться:

1. членські внески;

2. приватні пожертвування;

3. фінансова підтримка урядів;

4. фінансова підтримка міжнародних організацій.

64.Майже всі неурядові міжнародні організації намагаються отримати при відповідних міждержавних організаціях:

1. консультативний статус;

2. юридичний статус;

3. особливий статус;

4. статус-кво.

65.EСОМАR — це:

1. Європейське товариство з вивчення громадської думки та маркетингових досліджень;

2. Європейський діловий конгрес;

3. Європейське об’єднання вугілля і сталі;

4. Європейська асоціація вільної торгівлі.

66.Європейський діловий конгрес об’єднує підприємства, асоціації та союзи підприємців країн-учасниць:

1. ОБСЄ;

2. EСОМАR;

3. ЕКОСОР;

4. ООН.

67.Об’єднанням представників громадсько-політичних і ділових кіл держав Африки та Західної Європи є:

1. Римський клуб;

2. Дакарський клуб;

3. Паризький клуб;

4. Лондонський клуб.

68.Об’єднанням вчених, громадських діячів і представників ділових кіл світу, які займаються вивченням глобальних проблем, є:

1. Римський клуб;

2. Дакарський клуб;

3. Паризький клуб;

4. Лондонський клуб.

69.Першим генеральним секретарем ООН був:

1. Пан Гі Мун;

2. Кофі Аннан;

3. Трюгве Лі;

4. Курт Вальдхайм.

70.Генеральним секретарем ООН у 2007-2009 рр. є:

1. Пан Гі Мун;

2. Кофі Аннан;

3. Трюгве Лі;

4. Курт Вальдхайм.

71.До головних органів ООН не відноситься:

1. Рада Безпеки;

2. Генеральна Асамблея;

3. ЕКОСОР;

3. Генеральна Рада.

72.Дитячий фонд ООН — це:

1. ЮНІСЕФ;

2. ЮНЕП;

3. ЮНІФЕМ;

4. ЮНЕСКО.

73.Для прийому в члени ООН нової держави необхідно:

1. 1/3 голосів у ГА;

2. 2/3 голосів у ГА;

3. 1/2 голосів у ГА;

4. 3/4 голосів у ГА.

74.Членство держави в ООН набирає чинності з дати:

1. подання заявки Генеральному секретарю;

2. надання рекомендації Ради Безпеки;

3. прийняття ГА резолюції про прийом;

4. розгляду у Раді Безпеці.

75.Світова Організація Торгівлі була створена згідно з рішенням:

1. Уругвайського раунду;

2. Токійського раунду;

3. раунду Діллона;

4. раунду Кеннеді.

76.Угода про заснування Світової Організації Торгівлі — це:

1. Марракеська угода;

2. Уругвайська угода;

3. Сицилійська угода;

4. Женевська угода.

77.Найвищим керівним органом Світової Організації Торгівлі є:

1. Конференція Міністрів;

2. Секретаріат;

3. Генеральна Рада;

4. Генеральна Асамблея.

78.Конференція ООН з Торгівлі і Розвитку — це:

1. ЮНСІТРАЛ;

2. ЮНКТАД;

3. ЮНІДО;

4. ЮНЕСКО.

79.Предметом переговорів під час проведення раунду Діллона було наступне:

1. тарифи;

2. антидемпінгові заходи;

3. нетарифні угоди;

4. рамочні угоди.

80.Уругвайський раунд торговельних переговорів відбувався протягом:

1. 1986-1994 рр.;

2. 1987-1995 рр.;

3. 1985-1995 рр.;

4. 1989-1993 рр.

81.Раунд Кеннеді відбувався у:

1. Женеві;

2. Пунта-дель-Есте;

3. Вашингтоні;

4. Токіо.

82.Призначення Генерального директора Світової Організації Торгівлі та затвердження його повноважень — це повноваження:

1. Конференції Міністрів;

2. Генеральної Ради;

3. Секретаріату;

4. Органу з огляду торговельної політики.

83.Виконання функцій Органу врегулювання суперечок Світової Організації Торгівлі покладено на:

1. Директорат;

2. Секретаріат;

3. Генеральну Раду;

4. Генеральну Асамблею.

84.Виконання функцій Органу з огляду торговельної політики Світової організації торгівлі покладено на:

1. Директорат;

2. Секретаріат;

3. Генеральну Раду;

4. Генеральну Асамблею.

85.До регіональних торговельних організацій відноситься:

1. НАФТА;

2. ЮНСІТРАЛ;

3. СОТ;

4. ЮНКТАД.

86.До регіональних торговельних організацій не відноситься:

1. НАФТА;

2. МЕРКОСУР;

3. КОМЕСА;

4. ЮНКТАД.

87.МЕРКОСУР — це:

1. Спільний ринок країн Південного Конусу;

2. Спільний ринок країн Північного Конусу;

3. Спільний ринок Східної та Південної Африки;

4. Спільний ринок Східної та Південної Азії.

88.СОМЕSА — це:

1. Спільний ринок країн Південного Конусу;

2. Спільний ринок країн Північного Конусу;

3. Спільний ринок Східної та Південної Африки;

4. Спільний ринок Східної та Південної Азії.

89.Організація ООН з промислового розвитку — це:

1. ЮНСІТРАЛ;

2. ЮНКТАД;

3. ЮНІДО;

4. ЮНЕСКО.

90.МВФ і МБРР були створені на конференції у:

1. Бреттон-Вудсі;

2. Женеві;

3. Гавані;

4. Лондоні.

91.До регіональних банків розвитку не відноситься:

1. БАГІ;

2. ЄБРР;

3. МАБР;

4. АзБР.

92.Україна стала членом Міжнародного валютного фонду в:

1. 1950 р.;

2. 1974 р.;

3. 1992 р.;

4. 1995 р.

93.Питаннями державних боргів займається:

1. Паризький клуб;

2. Лондонський клуб;

3. Римський клуб;

4. Дакарський клуб.

94.Питаннями реструктуризації приватної заборгованості займається:

1. Паризький клуб;

2. Лондонський клуб;

3. Римський клуб;

4. Дакарський клуб.

95.Членами Міжнародної фінансової корпорації можуть бути тільки члени:

1. МБРР;

2. ЄБРР;

3. МЦРІС;

4. БАГІ.

96.Предметом переговорів під час проведення багатосторонніх торговельних переговорів — раунду Діллона було наступне:

1. тарифи;

2. антидемпінгові заходи;

3. нетарифні угоди;

4. рамочні угоди.

97.Головою Паризького клубу традиційно є представник міністерства фінансів:

1. Франції;

2. США;

3. Швейцарії;

4. Німеччини.

98.Рада ОЕСР працює на основі:

1. консенсусу;

2. «зваженого» голосування;

3. мажоритарного методу;

4. одностайності.

99.Договір про ЄС набув чинності:

1. 1 листопада 1990 р.;

2. 1 листопада 1991 р.;

3. 1 листопада 1992 р.;

4. 1 листопада 1993 р.

100.До допоміжних органів Європейського Союзу відноситься:

1. Європол;

2. Європейський Парламент;

3. Рада ЄС;

4. Європейська Комісія.