2. Оцінка фінансової стійкості підприємства

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансово-економічного стану, яка залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу, тобто від оптимізації їх у складі пасиву балансу.

Аналіз фінансової стійкості здійснюється за рядом показників.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) обчислюється як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу та характеризує частку капіталу власників підприємства в загальній сумі пасиву балансу. Він характеризує незалежність підприємства від залучених джерел фінансування.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5.

Коефіцієнт автономії має такі значення:

Ка:

Ка:

Рекомендована величина – 0,5 та вище.

Величина показника на початок звітного періоду становила 0,47, тобто лише 47% балансу складав власний капітал. Це свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Збільшення коефіцієнта на кінець звідного періоду є позитивною тенденцією.

Важливим показником визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних і позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має досить високий рівень фінансової стійкості і є відносно незалежним від зовнішніх джерел фінансування. Нормативне значення коефіцієнта повинно бути більшим 1.

Кфс:

Кфс:

Показники зростають та на кінець звітного періоду відповідають нормі, що свідчить про збільшення фінансової стійкості.

Показником, зворотним коефіцієнту автономії, є коефіцієнт фінансової залежності, який показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних засобів. Рекомендована величина , але в цілому, чим менше значення коефіцієнта, тим менше фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. В світовій практиці прийнято вважати, якщо показник більше одиниці, підприємство втрачає фінансову стабільність.

Кфз:

Кфз:

Значення коефіцієнта фінансової залежності зростає рекомендовану величину. Це підтверджує висновок про покращення структури пасиву і зниження фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел.

3. Визначення фінансовоЇ безпекИ підприємства

Оптимальне формування і контроль за співвідношенням між трьома групами найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства - поточними витратами, обсягом реалізації продукції і прибутком - передбачає аналіз беззбитковості.

Крапка беззбитковості - виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має прибутку, тобто - фінансовий результат дорівнює нулю.

Крапка беззбитковості (КБ) визначається за формулою:

КБ = ПВ / ВМД,

де ПВ - постійні витрати,

ВМД - відносний маржинальний доход.

До постійних витрат (ПВ) відносяться ті види спожитих ресурсів, робіт і послуг, вартість яких прямо не залежить від обсягу виробленої і проданої продукції. Такими витратами є витрати, зв'язані з управлінням підприємством, загальногосподарські і загальновиробничі витрати, амортизація основних виробничих засобів:

ПЗ = А+ 0,3*(ЗП+СВ),

Де А- амортизація основних засобів,

ЗП – витрати на заробітну плату,

СВ – соціальні відрахування.

У поточному (t) і попередньому (0) періодах постійні витрати:

ПВ^t = 3800 + 0,3 *(14000+5320) = 9596 тис.грн.

ПВ⁰ = 7500 + 0,3 *(15000 +5700) = 13730 тис.грн.

Відносний маржинальний доход (ВМД) визначається як відношення маржинального доходу (МД) до виручки (В):

ВМД = МД/В.

Маржинальний доход - це різниця між виручкою і перемінними витратами (ПерВ):

МД = В - ПерВ.

До перемінних витрат відносяться усі види прямих матеріальних витрат і прямі трудові витрати, величина яких прямо залежить від зміни обсягу продукції. Прямі матеріальні витрати включають вартість спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, технологічного тепла, електроенергії т.д.), що прямо входять у виготовлений продукт і складають тим самим його натурально-речовинну основу. Прямі трудові витрати включають оплату праці тих працівників, що безпосередньо зайняті виготовленням продукції.

ПерВ - С - ПВ,

де С - повна собівартість продукції.

У поточному (t) і попередньому (0) періодах:

Перемінні витрати:

ПерВ^t = 45614 - 9596 = 36018 тис.грн.

ПерВ⁰= 90100 - 22500 = 43790 тис.грн.

Маржинальний доход:

МД^t=63600 - 36018 = 27582 тис.грн.

МД⁰=74800 - 43790 = 31010 тис.грн.

Відносний маржинальний доход:

ВМД^t = 27582 / 63600 = 0,433

ВМД⁰= 31010 / 74800 = 0,414

Крапка беззбитковості:

КБ^t= 9596 / 0,433 = 22161 тис.грн.

КБ⁰= 13730 / 0,414 = 33164 тис.грн.

У минулому періоді крапка беззбитковості була вище, ніж у поточному. Це пояснюється зміною структури витрат - співвідношенням постійних і перемінних витрат у собівартості продукції.

Запас безпеки (ЗБ) показує, наскільки далеко підприємство знаходиться від крапки беззбитковості в досягнутих обсягах виробництва:

ЗБ = В- КБ.

У поточному періоді :

ЗБ^t = 63600- 22161 = 41439 тис.грн.

У попередньому періоді:

ЗБ⁰ = 74800-33164 = 41636 тис. грн.

Тобто запас безпеки – це оцінка обсягу продаж зверх точки беззбитковості, що відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику отримати збитки.

Відносний запас безпеки (ВЗБ):

ВЗБ = ЗБ/Вх 100%.

У поточному періоді:

ВЗБ^t= 41439 /63000 х 100% = 65,15%

У попередньому періоді:

ВЗБ⁰= 41636 / 74800 х 100% = 55,6%.

Висновок: підвищення запасу безпеки в поточному періоді в порівнянні попереднім є позитивною тенденцією, тому що веде до зниження залежності підприємства від впливу зовнішніх факторів (зміна ринкової кон'юнктури, законодавства і т.д.). З огляду на те, що запас безпеки досить високий, а його коливання незначне, можна зробити висновок про стабільність і економічну стійкість підприємства.

Рис. 1. Запас фінансової безпеки підприємства.