18. Напрями зміцнення конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічній продукції конкурентів.

Типи інновацій, які сприяють зміцненню конкурентоспроможності:

- Нові ринки або продукти;

- Нове обладнання;

- Нові джерела праці та сировини;

- Нові методи організації або управління;

- Нові методи управління запасами;

- Нові методи транспортування;

- Нові методи зв’язку (Інтернет);

- Нові методи реклами та маркетингу;

- Нові фінансові інструменти;

- Нові способи лобіювання політиків або нові правові стратегії.

Конкурентоспроможність - міра, до якої фірма може, за умов вільної торгівлі та чесного ринку, виробляти товари або послуги, що витримують випробовування міжнародних ринків, водночас підтримуючи та збільшуючи реальний прибуток власників.

1) Якщо продукція витримує випробування міжнародного ринку – вона є конкурентоспроможною.

2) Для досягнення фірмою конкурентних переваг – їй необхідно застосовувати методи зменшення витрат (при збереженні якості) на виготовлення одиниці продукції, що створить додатковий попит (за «безсмертним» законом попиту і пропозиції).

3) Мета конкурентоспроможної фірми – створення відповідних умов для захоплення старих ринків або створення нових (виробляти кращу продукцію за конкурентів, продавати там, де є попит – йти за ринками).

19. Сутність фінансового стану підприємства, елементи, що його визначають.

Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства - рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

1. Прибутковість (рентабельність)

Прибутковість — це дохідність, окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Сума отриманого прибутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник — рентабельність.

Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рентабельності продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капіталу) у виробництво та ін.

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу.

Рентабельність вкладень відображає ефективність використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає на кожну гривню фінансових вкладень.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.