23. Причини та наслідки ураження електричним струмом.

Основні причини нещасних випадків від дії електричного струму:

• випадковий дотик, наближення на небезпечну відстань до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

• поява напруги дотику на металевих конструктивних частинах електроустаткування (корпусах, кожухах тощо) у результаті пошкодження ізоляції або з інших причин;

• поява напруги на відключених струмопровідних частинах, на яких працюють люди, внаслідок помилкового включення установки;

• виникнення напруги кроку на поверхні землі через замикання проводу на землю.

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

• забезпечення недоступності струмопровідних частин, що перебувають під напругою, для випадкового дотику;

• електричний поділ мережі;

• усунення небезпеки ураження з появою напруги на корпусах, кожухах та інших частинах електроустаткування, що досягається захисним заземленням, зануленням, захисним відключенням;

• застосування малих напруг;

• захист від випадкового дотику до струмопровідних частин застосуванням кожухів, огорож, подвійної ізоляції;

• захист від небезпеки при переході з вищої на нижчу напругу;

• контроль і профілактика пошкоджень ізоляції;

Кучменко І.

24. Засоби індивідуального захисту від враження електричним струмом.

Електрозахисні засоби використовують з метою попередження дії електричного струму, електричної дуги та електромагнітного поля на людей, які працюють з електроустановками; вони підрозділяються на ізолювальні, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від частин електроустановок, що знаходяться під напругою, та від землі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та струмопровідних частин (корпусів), які опинились під напругою. Використання цих засобів залежить від типу електро-установок:

при роботах на електроустановках з напругою до 1 кВ використовують діелектричні рукавички, ізольовані штанги, інструменти з ізольованими ручками, струмовимірювальні кліщі, діелектричні калоші,килимки, ізольовані підставки;

при роботах на електроустановках з напругою понад 1 кВ - ізольовані штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчикинапруги, діелектричні рукавички, діелектричні калоші, килимки, ізольо-вані підставки.

Огороджувальні електрозахисні засоби - це переносні огорожі,щити та інші засоби, призначені для тимчасового огороджування стру-мопровідних частин, а також для їх заземлення.

Запобіжні електрозахисні засоби призначені для захисту персона-лу. Від випадкового падіння з висоти застосовують запобіжні пояси, длязабезпечення безпечного піднімання на висоту - драбини, «кігті», длязменшення негативної дії світлової, теплової енергії та дії електромагні-тного поля - захисні окуляри, щитки, рукавички, спецодяг тощо.

Макарчук Т.

25. Методи вимірювання штучної освітленості.

Для світлотехнічних розрахунків необхідно ознайомлення з характером зорової роботи і технологією виробництва.

Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:

- метод коефіцієнта використання світлового потоку;

- метод питомої потужності;

- крапковий метод;

1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою:

Ф= , (7)

де Е - нормативне значення освітленості, лк;

К - коефіцієнт запасу ( К =1,3-1,8);

S - площа приміщення, м ;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);

N - кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

За розрахунковими значеннями світлового потоку добирають найближчу стандартну лампу, потік якої може відрізнятися від розрахункового не більше як на 10-20%.

Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:

, (8)

де - кількість світильників по довжині приміщення;

- кількість світильників за шириною приміщення;

і - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

- відстань між світильниками, м.

Коефіцієнт визначається за таблицями залежно від типу світильника, коефіцієнтів відбиття (стін), (стелі), (підлоги) та індексу приміщення [16].

Індекс приміщення визначають за формулою:

, (9)

де і - довжина і ширина приміщення,м;

- висота світильника над робочою поверхнею, м.

Підрахувавши світловий потік лампи, визначають електричну потужність освітлювальної установки.

2. Метод питомої потужності є найпростішим світлотехнічним розрахунком, але через невисоку точність він використовується для наближених розрахунків. Цим методом визначають потужність кожної лампи Вт за формулою:

, (10)

де - питома потужність, Вт/м ;

- площа приміщення, м ;

- кількість світильників у приміщенні.

Для визначення питомої потужності використовують таблиці Г.М. Кнорінга. За відсутності вказаних таблиць питому потужність , Вт/м можна визначити за формулою:

, (11)

де 0,15...0,25 – коефіцієнти, з яких перший відповідає приміщенням з рівнем освітленості до 100лк, другий понад 100лк.

3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.

На плані приміщення вибирають контрольну крапку з найменшою умовною освітленістю.

Освітленість в цій точці визначають за формулою:

, (12)

де - сила світла в напрямку від джерела на задану точку, кд;

- кут падіння світла в задану крапку, перпендикулярно до осі симетрії світильника.

- висота підвісу світильника над розрахунковою крапкою, м;

- коефіцієнт запасу.

Для визначення освітлення похилих площин використовується крапковий метод розрахунку

Полюхович І.